Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 428/6294/16-ц
провадження № 61-35234св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення апеляційного суду Луганської області від 06 лютого 2017 року у складі суддів: Луганської В. М., Коновалової В. А., Лозко Ю. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відділення Фонду) про скасування постанови, зобов`язання призначити та виплатити суму допомоги.
В обґрунтування позову вказала, що вона з 02 листопада 1976 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 ЇЇ чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При житті він отримав професійне захворювання та йому встановлено втрату професійної працездатності 25 % безстроково. Щомісячні страхові виплати він отримував у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області. На момент смерті розмір щомісячної страхової виплати становив 2 173 грн 39 коп. виходячи із середньомісячної заробітної плати в розмірі 8 693 грн 57 коп. Постановою № 1211/4031/4031.1./15 від 16 листопада 2015 відповідачем їй призначено одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого в розмірі 130 403 грн 40 коп. Розрахунок одноразової допомоги проведений виходячи із суми щомісячної страхової виплати її чоловіка, яку він отримував за життя, у розмірі 2 173 грн 39 коп. При усному зверненні до відповідача їй повідомлено, що одноразова допомога сім`ї у разі смерті потерпілого розрахована виходячи із щомісячної страхової виплати в зв`язку з тим, що на момент смерті її чоловік не працював. Однак з розміром одноразової допомоги та її розрахунком виходячи із щомісячної страхової виплати вона не згодна, вважає, що відповідачем порушені її права, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" з тих підстав, що право на отримання одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого у неї виникло з дня смерті її чоловіка, але не раніше дня виникнення права на виплати, тобто з 07 липня 2014 року - з дати встановлення МСЕК причинного зв`язку смерті з раніше отриманим професійним захворюванням. Таким чином, при вирішенні питання виплати одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого необхідно керуватися Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції чинній на момент виникнення права на ці виплати.
Посилаючись на викладені обставини, просила: скасувати постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 1211/4031/4031.1./15 від 16 листопада 2015 року про призначення одноразової допомоги сім`ї та особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого;зобов`язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити та виплатити їй одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого ОСОБА_3 у розмірі п`ятирічної заробітної плати потерпілого, а саме: 521 614 грн 20 коп. виходячи із середньомісячної заробітної плати, яка була визначена при останньому перерахунку страхових виплат потерпілому, у сумі 8 693 грн 57 коп.; стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 391 210 грн 80 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 грудня 2016 року позов задоволено частково. Скасовано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 1211/4021/4031.1./15 від 16 листопада 2015 року про призначення одноразової допомоги сім`ї та особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого.
Зобов`язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_1 одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого ОСОБА_3 у розмірі п`ятирічної заробітної плати потерпілого, а саме: 521 614 грн 20 коп.
Зобов`язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 391 210 грн 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право на отримання одноразової допомоги внаслідок смерті чоловіка виникло у позивача з дня смерті потерпілого, у зв`язку із чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року в редакції, що діяла на час смерті потерпілого. Із правильністю застосування саме такої редакції Закону в судовому засіданні погодилися обидві сторони справи. Закон серед іншого розрізняє два окремих підходи до обчислення такої допомоги в разі смерті потерпілого: 1) загальний підхід, за якого члени сім`ї потерпілого отримують допомогу в розмірі не меншому за п`ятирічну заробітну плату потерпілого (частина сьома статті 34 Закону); 2) спеціальний підхід, за якого розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті (абз. другий частини дев`ятої статті 34 Закону). Стаття 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" регламентує право певних категорій осіб на одержання щомісячних страхових виплат (пенсії) внаслідок смерті потерпілого. До таких категорій осіб належать непрацездатні особи, а також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Доказів того, що позивач отримує щомісячні страхові виплати внаслідок смерті потерпілого, до суду надано не було. Відповідачем не було надано до суду жодних доказів того, що позивач станом на час смерті свого чоловіка отримувала заробітну плату, пенсію, доходи від використання майна, інші доходи, що не забезпечували їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Більш того, в судовому засіданні представник відповідача вказала, що призначення позивачу виплати згідно із абзацом другим частини 9 статті 34 Закону № 1105-ХІV було проведено на підставі лише того факту, що чоловік позивача станом на час смерті не працював, тобто без з`ясування того, чи перебувала дружина потерпілого на його утриманні. Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача виплатити одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого ОСОБА_3 у розмірі п`ятирічної заробітної плати потерпілого, а саме: в розмірі 521 614 грн 20 коп. виходячи із середньомісячної заробітної плати, вказана вимога підлягає задоволенню в сумі 391 210 грн 80 коп., тобто із урахуванням раніше здійсненої відповідачем виплати в розмірі 130 403 грн 40 коп.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 06 лютого 2017 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове про відмову у позові.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені статтею 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Статтею 33 Закону визначено коло осіб, які мають право на отримання страхових виплат. Відповідно до положень статті 21 вказаного Закону страховими виплатами є грошові суми, які виплачує Фонд соціального страхування від нещасних випадків застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем 16 листопада 2015 року винесено постанову № 1211/4031/4031.1/15 про призначення одноразової допомоги сім`ї та особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого з розрахунку. Розрахунок страхової виплати (одноразової допомоги) проведено із доходу потерпілого (страхової виплати) у розмірі 2 173 грн 39 коп. Відповідач нарахував позивачу одноразову допомогу, взявши для розрахунку не середню заробітну плату потерпілого, з якої він отримував страхові виплати, а розмір страхової виплати, оскільки потерпілий на момент смерті не працював на виробництві, з яким у нього пов`язане професійне захворювання. За таких підстав, відповідачем правомірно призначена позивачу одноразова страхова виплата у зв`язку зі смертю потерпілого відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) і підстав для її скасування немає.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що стаття 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" регулює питання щодо виплати членам сім`ї потерпілого щомісячних страхових виплат, а спірним питанням є розмір одноразової допомоги. Крім того, відповідно до пункту 12 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у разі встановлення причинного зв`язку смерті застрахованої особи з ушкодженням здоров`я відповідно до законодавства, середня заробітна плата для призначення суми одноразової допомоги обчислюється виходячи із розміру середньої заробітної плати, яка була визначена при останньому перерахунку страхових виплат.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Штелик С. П.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції