ПОСТАНОВА
Іменем України
08 листопада 2019 року
Київ
справа №826/14746/16
адміністративне провадження №К/9901/2819/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №826/14746/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року (головуюча суддя - Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Василенка Я.М., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.,)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просила зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.12.2015 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок або надати вмотивовану відмову в їх наданні.
2. Позовна заява мотивована тим, що позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проте Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не розглянуто її клопотання у відповідності до пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, позов задоволено. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області (місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.12.2015 та прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
4. Рішення судів мотивовані тим, що відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області листом від 12.01.2016 за № Т-4706/0/334-16 проінформовано позивача, що розгляд питання стосовно надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва буде можливий після надання відповідних графічних матеріалів та зазначення більш уточнених даних про бажане місцезнаходження земельної ділянки, суди дійшли висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не прийнято рішення з питань, викладених у клопотанні позивача від 07.12.2015.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Головне управління Держгеокадастру у Київській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
6. Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, зобов`язуючи відповідача прийняти певне рішення, втрутились у дискрецію суб`єкта владних повноважень. Касатор також вказав, що оскільки позивачем на поданих графічних матеріалах не було вказано місцерозташування бажаної земельної ділянки, відповідач правомірно надав відповідь на клопотання в межах місячного строку.
7. Верховний Суд ухвалою від 13 лютого 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою у Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018.
8. Позивач надала відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області в порядку статті 118 Земельного кодексу України з клопотанням від 07.12.2015, в якому просила надати (виділити) земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Богданівської сільської ради та межують з Садівничим товариством "Заліське":
1) для ведення особистого селянського господарства розміром до 2,0 га;
2) для ведення садівництва розміром 0,12 га;
3) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,25 га;
4) для індивідуального дачного будівництва до 0,10 га;
5) для будівництва індивідуального гаражу до 0,01 га.
10. До клопотання позивачем додано копію паспорту та ідентифікаційного коду, схему розташування бажаної земельної ділянки.
11. 27.03.2016 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із скаргою щодо не надання відповіді на її клопотання від 07.12.2015.
12. Листом від 18.04.2016 за № Т-9586/0-5205/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило Твердохлєбову Р.Б., що клопотання від 07.12.2015 зареєстроване за № Т-4706/0/41-15 від 15.12.2015 та за результатами його розгляду надана відповідь листом від 12.01.2016 за № Т-4706/0/334-16. До листа додано копію відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.01.2016 № Т-4706/0/334-16.
Враховуючи відсутність доказів надіслання на адресу позивача листа від 12.01.2016 № Т-4706/0/334-16 до подання скарги, суд приймає до уваги доводи позивача щодо отримання відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області на її клопотання від 07.12.2015 разом із відповіддю на її скаргу.
13. Як вбачається із вказаного листа від 12.01.2016 за № Т-4706/0/334-16, Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача, що з доданих графічних матеріалів неможливо ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки на місцевості, у зв`язку з чим розгляд питання стосовно надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва буде можливий після надання відповідних графічних матеріалів та зазначення більш уточнених даних про бажане місцезнаходження земельної ділянки, зокрема: найменування району, найближчого населеного пункту, орієнтовної відстані від нього, напрямку та інші орієнтири, адресу і місце розташування земельної ділянки. Крім того, відповідач зазначив, що при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Київській області має подаватися повний пакет документів на кожну бажану до відведення земельну ділянку окремо.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
15. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Пунктом "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.