ПОСТАНОВА
Іменем України
08 листопада 2019 року
Київ
справа №826/26324/15
адміністративне провадження №К/9901/6940/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів - Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Генеральної прокуратури України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 листопада 2016 року в адміністративній справі
за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказу,-
в с т а н о в и л а :
У грудні 2015 року ПАТ "Укрнафта" звернулося до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просило визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27 жовтня 2015 року № 1350 "Про нарахування пені ПАТ "Укрнафта".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову ПАТ "Укрнафта" відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрнафта" задоволено.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27 жовтня 2015 року № 1350 "Про нарахування пені ПАТ "Укрнафта".
Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь ПАТ "Укрнафта" 181 218,00 грн. судового збору.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 листопада 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, Генеральна прокурату України звернулася до Верховного Суду України в порядку, передбаченому частиною 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент такого звернення) із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 листопада 2016 року з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 22 Господарського кодексу України, статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747.
У заяві про перегляд просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд України ухвалою від 23 лютого 2017 року відкрив провадження у справі.
З початком роботи Верховного Суду зазначену справу, на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII), передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у новій редакції заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Верховний Суд ухвалою від 07 листопада 2019 року прийняв до провадження справу за заявою Генеральної прокуратури України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 листопада 2016 року.
Як на приклад неоднакового правозастосування заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 07 липня 2014 року по справі №21-55а14, ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2016 року по справі №826/20377/14, від 16 жовтня 2013 року по справі № К/9991/40227/11-С та від 11 грудня 2013 року по справі №К/9991/12228/11-С.