Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 520/12375/18
провадження № 61-10332св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Рашкевич Світланою Олександрівною, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 березня
2019 року у складі судді Журавльова О. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служби у справах дітей Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради як Органу опіки та піклування, про встановлення місця проживання дитини з матір`ю та надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без згоди батька.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: Служби у справах дітей Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради як Органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з батьком.
Протокольною ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня
2018 року прийнято зустрічний позов до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.
15 січня 2019 року ОСОБА_1, через свого адвоката Роман В. С., подала до суду першої інстанції клопотання про ухвалення судового доручення в порядку статті 502 ЦПК України.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року клопотання ОСОБА_1, подане адвокатом Роман В. С., задоволено.
Доручено компетентному суду Республіки Кіпр або відповідному компетентному органу Республіки Кіпр, виконати окремі процесуальні дії та отримати письмові докази, а саме:
провести обстеження житлово-побутових умов матері ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
провести бесіду з матір`ю малолітньої дитини - ОСОБА_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 щодо можливості проживання дитини з матір`ю;
провести бесіду з малолітньою дитиною - ОСОБА_3, який проживає за адресою АДРЕСА_2, у домашніх або інших комфортних для дитини умовах, з метою отримання інформації щодо того, з ким з батьків та де саме бажає проживати малолітній ОСОБА_3, чи влаштовують його умови проживання в Республіці Кіпр, чи забезпечений він всіма необхідними умовами для проживання, навчання, розвитку та відпочинку.
Надіслати Київському районному суду м. Одеси відповідний акт (чи інший письмовий документ), за результатами проведення обстеження житлово-побутових умов матері - ОСОБА_1, що проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Надіслати Київському районному суду м. Одеси соціально-психологічний висновок, щодо можливості матері належним чином виховувати малолітнього сина, можливості проживання дитини з матір`ю, за результатами бесіди з
ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Надіслати Київському районному суду м. Одеси соціально-психологічний висновок за результатами бесіди з малолітнім ОСОБА_3, що проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Всі зібрані при виконанні доручення матеріали направити на адресу Київського районного суду м. Одеси (65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3-б, електронна адреса inbox@ki.od.court.gov.ua).
Зупинено провадження у справі №520/12375/18 за первісним позовом
ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до виконання судового доручення та отримання матеріалів розгляду судового доручення Київським районним судом м. Одеси.
Зобов`язано ОСОБА_1 надати суду у строк до 30 січня 2019 року переклад цієї
ухвали суду на англійську мову.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржив її до суду апеляційної інстанції 29 січня 2019 року.
Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року визнано неподаною та повернуто.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу про судове доручення, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частина п`ята статті 357 ЦПК України). Оспорювана апелянтом ухвала може бути оскаржена лише в частині зупинення провадження у справі, однак доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт не погоджується з такою ухвалою в частині вирішення питання щодо задоволення клопотання про судове доручення, та жодних доводів щодо незаконності зупинення провадження у справі апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_2, через адвоката Рашкевич С. О., подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 , подана адвокатом Рашкевич С. О., на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Київського районного суду м. Одеси.
У серпні 2019 року справу № 520/12375/18 передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення його апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 16 січня 2019 року про задоволення клопотання про судове доручення є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що суд апеляційної інстанції визнаючи ухвалу суду першої інстанції такою, що не підлягає оскарженню не звернув уваги на те, що клопотання ОСОБА_1, подане адвокатом Роман В. С., про судове доручення було поданою нею та розглянуто судом в порядку визначеному частинами першою, третьою статті 84, 87 ЦПК України. Зазначає, що ухвала суду першої інстанції від 16 січня 2019 року про судове доручення забезпечує витребування доказів у справі з іноземним елементом в порядку передбаченому статтею 498 ЦПК України, тому вона підлягає апеляційному оскарженню в порядку визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий адвокатом Дімовою Н . С., на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вказано, що ця касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, а оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та повинна бути залишена без змін. На її думку, касаційна скарга ОСОБА_2 не містить належних та допустимих доводів щодо порушення апеляційний судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Вказує, що частина перша статті 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, однак серед такого переліку не має ухвали про судове доручення, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню. Також звертає увагу суду на те, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не відповідають дійсності та спрямовані на те, щоб ввести суд касаційної інстанції в оману, а саме заявник стверджує, що вона подала клопотання про ухвалення судового доручення в порядку, визначеному статтею 84 ЦПК України, однак зі змісту самого клопотання вбачається, що воно було подано в порядку, визначеному статтею 502 ЦПК України та жодних посилань на норми статті 84 цього Кодексу воно не містить. Вказує, що забезпечення доказів здійснюється в порядку визначеному § 8 главою 5 розділом І ЦПК України, а судове доручення здійснюється в порядку визначеному розділом ХІ ЦПК України, тому вказані норми законодавства свідчать про те, що ЦПК України розмежовує ухвали про судове доручення та ухвали про забезпечення доказів.
Також у липні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_2, подана адвокатом Рашкевич С. О., на відзив на касаційну скаргу, у якій вказано, що викладені у відзиві ОСОБА_1 доводи, міркування та заперечення не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції незаконно постановив ухвалу Одеського апеляційного суду від
19 березня 2019 року, оскільки ухвала суду першої інстанції про судове доручення насправді є ухвалою про забезпечення доказів, так як всі сторони справи є громадянами України. Також вказує, що він не хоче, щоб з його малолітнім сином ОСОБА_5 проводили бесіди на території іноземної держави, де дитина утримується незаконно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2019 року ОСОБА_1, через свого адвоката Роман В. С., подала до суду першої інстанції клопотання про ухвалення судового доручення в порядку статті 502 ЦПК України (а. с. 3-9 том 3).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року клопотання ОСОБА_1, подане адвокатом Роман В. С., задоволено (а. с. 18-22 том 3).
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржив її до суду апеляційної інстанції 29 січня 2019 року та просив скасувати в повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 січня 2019 року визнано неподаною та повернуто.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.