Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 756/13867/14-ц
провадження № 61-34244св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 грудня2016 року у складі судді Шумейко О. І. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року у складі суддів: Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 жовтня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав в кредит грошові кошти у сумі 53 тис. доларів США терміном до 13 жовтня 2011 року включно зі сплатою 12,5 % річних. Позичальник неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим станом на 18 травня 2016 року заборгованість відповідача за кредитним договором від 13 жовтня 2006 року № 15.3/АА-114.06.2 становить 77 867 доларів 96 центів США та 3 743 144 грн 49 коп., які позивач просить стягнути з ОСОБА_1
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року скасовано в частині позовних вимог ПАТ "Родовід банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 жовтня 2006 року № 15.3/АА-114.06.2, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 28 липня 2009 року ПАТ "Родовід Банк" звернулося до Подільського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу, за якою просило суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 13 жовтня 2006 року № 15.3/АА-114.06.2. У заяві ПАТ "Родовід Банк" зазначив, що має право на дострокове повернення кредитних коштів, оскільки у період з 11 січня 2007 року по 16 липня 2009 року позичальник не виконує зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитних коштів. Станом на 16 липня 2009 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 75 058 доларів 73 центи США, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 49 350 доларів США, проценти за користування кредитними коштами - 14 659 доларів 42 центи США, пеня - 11 049 доларів 31 цент США. Крім того, банк також просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 15 червня 2005 року № 28.3/А-131.05.2 у розмірі 11 439 доларів 93 центи США. За судовим наказом Подільського районного суду м. Києва від 31 липня 2009 року, з урахуванням ухвали Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року про виправлення помилки, з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" стягнуто заборгованість за кредитними договорами від 13 жовтня 2006 року № 15.3/АА-114.06.2 та від 15 червня 2005 року № 28.3/А-131.05.2 у загальному розмірі 660 079 грн 92 коп. Пред`явивши вимогу до ОСОБА_1 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені в порядку наказного провадження, позивач відповідно змінив строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором, який розпочався з 28 липня 2009 року. За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем допущено пропуск строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, враховуючи те, що питання стягнення суми боргу за кредитними договорами № 28.3/А-131.05.2 від 15 червня 2005 року та № 15.3/АА-114.06. від 13 жовтня 2006 року вирішено в обраний банком спосіб шляхом стягнення в порядку наказного провадження суми боргу станом на 16 липня 2009 року у загальному розмірі 606 079 грн 92 коп., сама по собі відсутність даних про виконання вказаного судового наказу не дає підстав для висновку, що банк має право на повторне стягнення заборгованості за даними кредитними договорами за той самий період. Оскільки фактично банк достроково стягнув суму боргу за обома кредитними договорами, він мав би право вимагати стягнення відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасне повернення коштів, проте таких вимог не пред`явив, а звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за період до 16 липня 2009 року, фактично приховавши наявність судового наказу про дострокове стягнення заборгованості. Після набрання чинності судового наказу 21 серпня 2009 року між сторонами виникли правовідносини з виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі судового рішення, проте, за наслідками невиконання такого зобов`язання банк будь-яких вимог до боржника не пред`явив.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Родовід Банк" просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судовий наказ стосувався лише кредитного договору № 28.3/А-131.05.2 від 15 червня 2005 року, а тому перебіг позовної давності видачею судового наказу розпочався лише щодо вимог за цим договором. Строк дії кредитного договору № 15.3/АА-114.06. від 13 жовтня 2006 року встановлено до 13 жовтня 2011 року, тому у жовтні 2014 року банк звернувся до суду у межах строку позовної давності.
(2) Позиція відповідача
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що банк у 2009 році просив видати судовий наказ про стягнення заборгованості за обома кредитними договорами, що підтверджується заявою банку та ухвалою про виправлення описки в судовому наказі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що 13 жовтня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав в кредит грошові кошти у сумі 53 тис. доларів США терміном до 13 жовтня 2011 року включно зі сплатою 12,5 % річних.
28 липня 2009 року ПАТ "Родовід Банк" звернулося до Подільського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу, за якою просило суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 13 жовтня 2006 року № 15.3/АА-114.06.2. У заяві ПАТ "Родовід Банк" зазначив, що має право на дострокове повернення кредитних коштів, оскільки у період з 11 січня 2007 року по 16 липня 2009 року позичальник не виконує зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитних коштів. Станом на 16 липня 2009 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 75 058 доларів 73 центи США, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 49 350 доларів США, проценти за користування кредитними коштами - 14 659 доларів 42 центи США, пеня - 11 049 доларів 31 цент США. Крім того, банк також просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 15 червня 2005 року № 28.3/А-131.05.2 у розмірі 11 439 доларів 93 центи США. За судовим наказом Подільського районного суду м. Києва від 31 липня 2009 року, з урахуванням ухвали Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року про виправлення помилки, з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" стягнуто заборгованість за кредитними договорами від 13 жовтня 2006 року № 15.3/АА-114.06.2 та від 15 червня 2005 року № 28.3/А-131.05.2 у загальному розмірі 660 079 грн 92 коп.