1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду






Постанова

Іменем України


06 листопада 2019 року

м. Київ


справа № 757/30496/15-ц

провадження № 61-25255св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:


головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

Штелик С. П.,


учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідачі: держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Печерського районного суду м. Києва, Апеляційного суду Київської області, Апеляційного суду Кіровоградської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Президент України,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року у складі судді Новак А. В., та на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А.,

Мазурик О. Ф.,


Встановив:


ІСТОРІЯ СПРАВИ:


Короткий зміст позовних вимог


У серпні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Печерського районного суду м. Києва, Апеляційного суду Київської області, Апеляційного суду Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Президент України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями.

Позов мотивовано тим, що судами, які є відповідачами у справі, було здійснено формальне правосуддя, позивачі не отримали відповідного правосудного рішення, у зв`язку з чим їм було завдано моральну шкоду.

Посилаючись на положення статті 56 Конституції України, статей 23, 1173-1174, частину шосту статті 1176 ЦК України, просили суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Печерського районного суду м. Києва, Апеляційного суду Київської області, Апеляційного суду Кіровоградської області грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі по 17 000,00 грн на користь кожного із позивачів.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Печерського районного суду м. Києва, Апеляційного суду Київської області, Апеляційного суду Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Президент України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, в частині позовних вимог ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 169, пунктом 3 частини першої

статті 207 ЦПК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Печерського районного суду м. Києва, Апеляційного суду Київської області, Апеляційного суду Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Президент України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, закрито.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Печерського районного суду м. Києва, Апеляційного суду Київської області, Апеляційного суду Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - Президент України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності факту встановлення незаконності дій відповідачів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження неправомірності, протиправності судових рішень, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Апеляційний суд вважав, що позивачі у порушення вимог статті

60 ЦПК України не надали суду належних і правомірних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, не довели причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та протиправними діяннями відповідачів, зокрема, в частині ухвалення судових рішень.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині закриття провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року провадження у справі вже закривалося, однак ОСОБА_2, не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, оскаржував його в апеляційному порядку, що свідчить про те, що доводи позивачів протирічать їх попереднім діям.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

20 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які не є учасниками справи, але щодо яких ухвалено судове рішення апеляційним судом, подали до Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточнень до касаційної скарги, просять скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2017 рокуі ухвалити нове судове рішення. При цьому посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій протягом 2015-2017 років, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди державою, завданої ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 неправомірними діями судової системи, у порушення вимог законодавства, зокрема, положень статей 8, 19, 41, 55, 56, 124 Конституції України, статей 23, 1173-1175, частини шостої статті 1176 ЦК України, ухвалили незаконні рішення.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не застосували норми пункту

1 частини першої статті 205 ЦПК України та не закрили провадження у справі щодо відповідачів - судів.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Справу № 757/30496/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши всі аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржувані судові рішення частково не відповідають зазначеним вимогам закону.

Зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи

Судами встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2015 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визначення підсудності відмовлено та в цей же день постановлено ухвалу, якою позивачам поновлено строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 25 березня 2015 року і відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2015 року ОСОБА_2, який діяв в інтересах ОСОБА_4, у відкритті касаційного провадження на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 02 липня 2015 року відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 травня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 квітня

2015 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2015 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення підсудності було відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 квітня

2015 року визнано неподаною та повернуто заявникам.

Позивачі звернулися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, та вказували, що такими процесуальними рішеннями було порушено їх права та завдано моральну шкоду.


................
Перейти до повного тексту