ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №820/4326/15
касаційне провадження №К/9901/3281/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 (суддя - Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 (головуючий суддя - Зеленський В.В., судді - П`янова Я.В., Чалий І.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання незаконними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду, з позовом до Інспекції, у якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000301700 від 03.04.2015; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 000012170 від 09.02.2015; визнати протиправною та скасувати вимогу Інспекції про сплату боргу (недоїмки) № Ф-006 від 16.03.2015; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № ЕВ-014 від 24.03.2015.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що: в процесі проведення перевірки ОСОБА_1 надавались перевіряючим усі необхідні документи, пояснення щодо понесених витрат, зокрема, по сплаті орендної плати за 2008 рік у сумі 7000,90 грн. саме у 2011 році після вирішення судового спору щодо загальної суми орендної плати (справа № 2-2918/2010), що підтверджено належними та допустимими доказами; проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи (нотаріуса) з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 порушує положення Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"; ОСОБА_1 не були порушені вимоги Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо сплати максимального розміру єдиного соціального внеску, оскільки нею був сплачений єдиний соціальний внесок з максимальної суми, на яку може бути нарахований єдиний внесок, яка у 2011 році становила 17068,00 грн., а єдиний внесок, відповідно, 5922,60 грн., тоді як згідно платіжних документів за 2011 рік ОСОБА_1 був сплачений єдиний внесок у розмірі 8581,68 грн.; відповідно до підпункту 4 пункту 15 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки, тоді як у оспорюваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) рядки, які передбачають накладення штрафу та пені, порожні; невірне зазначення реєстраційного номер облікової картки платника податків ОСОБА_2, оскільки такий номер відсутній в окремому реєстрі ДРФО, не призвела до зміни платника податків, оскільки платника податків за таким податковим номером не існує, з урахуванням того, що ОСОБА_3 є платником єдиного податків, з огляду на що ОСОБА_1 не є податковим агентом щодо нього.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16.06.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015, позов задовольнив у повному обсязі: визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-006 від 16.03.2015; визнав протиправним та скасував рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № ЕВ-014 від 24.03.2015; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000301700 від 03.04.2015; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 000012170 від 09.02.2015.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: вартість орендної плати за оренду робочого місця нотаріуса за 2008 рік була правомірно включена ОСОБА_1 до витрат при обчисленні оподатковуваного доходу за 2011 рік, оскільки була фактично була оплачена нею у 2011 році; проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи (нотаріуса) з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 порушує положення Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"; Башинською Л . В був сплачений єдиний соціальний внесок з максимальної суми, на яку може бути нарахований єдиний внесок, яка у 2011 році становила 17068,00 грн., а єдиний внесок, відповідно, 5922,60 грн., тоді як згідно платіжних документів за 2011 рік ОСОБА_1 був сплачений єдиний внесок у розмірі 8581,68 грн.; в порушення вимог підпункту 4 пункту 15 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в оспорюваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) рядки, які передбачають накладення штрафу та пені, порожні; самозайнята особа є податковим агентом стосовно фізичної особи - підприємця і зобовязана подавати довідку за формою № 1-ДФ лише у випадку, коли самозайнята особа виплачує дохід такій фізичній особі-підприємцю та нараховує, утримує і сплачує податок до бюджету з цього доходу, тоді як у ОСОБА_1 відсутній обов`язок подавати таку довідку та, як наслідок, немає підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог складання такої довідки.
Інспекція оскаржили рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.08.2015 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржники вказують на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: витрати по сплаті орендної плати за 2008 рік у сумі 7000,90 грн. не пов`язані зі здійсненням незалежної професійної діяльності ОСОБА_1 у 2011 році, оскільки приміщення орендувалося у 2008 році; ОСОБА_1 подала до Інспекції податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за ознакою " 157" за 3 квартал 2013 року з недостовірними даними, а саме - зазначила у податковому розрахунку реєстраційний номер облікової картки платника податків, який відсутній в окремому реєстрі ДРФО, відповідальність за яка передбачена пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.02.2018 призначив справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 06.03.2018, у розгляді якої було оголошено перерву до 13.03.2018.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, Інспекція провела документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи - приватного нотаріуса Башинської Л. В. щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом № 5/20-26-17-02-2691612486 від 14.01.2015, за висновками якого позивачем були порушені: вимоги підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 на загальну суму 3704,86 грн., у тому числі: за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 - 1050,14 грн., за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 2654,72 грн.; вимоги підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, які полягали у поданні ОСОБА_1 податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку за ознакою " 157" за 3 квартал 2013 із недостовірними відомостями, а саме - допустила помилку у податковому номері платника податків; пункту 2 частини першої статті 7, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які полягали у заниженні суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, на загальну суму 7848,06 грн., у тому числі: за 2011 рік - 2429,31 грн., за 2013 рік - 5418,75 грн.
На підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Інспекція прийняла: податкове повідомлення-рішення № 0000301700 від 03.04.2015, яким збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1312,67 грн. (у тому числі: 1050,14 грн. - за податковим зобов`язанням, 262,53 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); № 0000121700 від 09.02.2015, яким збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата, на 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); рішення № ЕВ-014 від 24.03.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосувала до ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 728,79 грн.; вимогу № Ф-006 від 16.03.2015 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у сумі 2429,31 грн.
У справі, що розглядається, суди встановили, що підставою для збільшення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, згідно податкового повідомлення-рішення № 0000301700 від 03.04.2015, слугували, зокрема, висновки Інспекції про неправомірне включення позивачем до складу витрат вартості сплаченої орендної плати за 2008 рік у сумі 7000,90 грн., оскільки такі витрати не пов`язані зі здійсненням незалежної професійної діяльності ОСОБА_1 у 2011 році, з огляду на те, що приміщення орендувалося у 2008 році. При цьому, факт понесення позивачем таких витрат та їх документальне підтвердження податковим органом не заперечувався.