Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 522/1952/18
провадження № 61-2129св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Шоста Одеська державна нотаріальна контора, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, Шостої одеської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, у якому просив визнати свідоцтво про спадщину за заповітом на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, видане на імʼя ОСОБА_2 недійсним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_3 . Після подання заяви до Шостої одеської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після його смерті, він отримав відмову в зв`язку з видачею ОСОБА_2 свідоцтва на спадщину за заповітом на ѕ вказаної квартири.
Зазначав, що за життя ОСОБА_3 мав у своїй власності Ѕ частину вказаної квартири, а інша Ѕ частина на час оформлення свідоцтва про право власності належала його бабусі ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем якої є він.
При здійсненні нотаріальних дій державний нотаріус Лєсогоров Д. О. розподілив 1/2 частину квартири померлої ОСОБА_4 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, у зв`язку з чим остання, не будучи спадкоємцем ОСОБА_4, отримала свідоцтво про право на спадщину на 3/4 частини квартири.
Разом із тим, спадкоємцем ОСОБА_4 є він (онук), проте отримав свідоцтво про право на спадщину лише на 1/4 частину зазначеної вказаної квартири замість 1/2 частини.
Вважає, що при здійсненні нотаріальних дій державний нотаріус Лєсогоров Д. О. видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом замість 1/2 на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 з порушенням загальних вимог чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК України,
Позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року, залишеним без постановою апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, установивши, що державний нотаріус визначив спадкове майно та оформив право ОСОБА_2 на спадщину в установленому законом порядку та дії нотаріуса відповідали положенням чинного законодавства, виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Крім того, у тексті рішення суду першої інстанції є безліч помилок та подвійних трактувань.
Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, дійшли висновку про те, що дії нотаріуса щодо визначення майна були належними, проте такий висновок є необґрунтований, оскільки Шоста Одеська державна нотаріальна контора не надала належних та допустимих доказів на підтвердження належного визначення спадкового майна, а саме свідоцтва про право власності у заповідача на ј частину спірної квартири, що вказує на порушення правочину.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Шостої Одеської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання свідоцтва на спадщину за заповітом недійсним.
Витребувано з Приморського районного суду м. Одеси зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарство ОМР від 25 квітня 2005 року, зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації 25 червня 2005 року за № 570, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках належала квартира АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину квартири. ОСОБА_3, який продовжував проживати у зазначеній квартирі, після смерті матері фактично прийняв спадщину, при цьому своїх спадкових прав не оформив.
За життя ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким заповів усе своє майно ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Згідно з довідкою комунального підприємства "ЖКС "Фонтанський" від 30 вересня 2013 року № 110 ОСОБА_3, починаючи з листопада 1983 року і до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 та постійно в ній проживав.
08 жовтня 2013 року до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_2, а 13 січня 2014 року звернувся ОСОБА_1 (племінник ОСОБА_3 ) із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 .
Після закінчення 6-ти місячного строку на прийняття спадщини - 03 липня 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини квартириАДРЕСА_1 .
За позивачем зареєстровано право власності на ј спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, виданого 14 травня 2015 року Шостою Одеською державною нотаріальною конторою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.