ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 465/2455/16-ц
провадження № 61-48737св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальний заклад "Львівська обласна клінічна психіатрична допомога",
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального закладу Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року в складі судді Масендич В. В. та на постанову апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2018 року в складі колегії суддів Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати наказ № 197 від 07 квітня 2016 року про звільнення її з посади молодшої сестри медичного стаціонару 17-го відділення комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична допомога" (далі - КЗ ЛОКПЛ) та наказ № 54 від 01 лютого 2016 року "Про оголошення простою в 17-му психіатричному туберкульозному відділенні комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична допомога", поновити її на посаді молодшої медсестри (буфетниця) медичного стаціонару 17-го відділення комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" з 08 квітня 2016 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2016 року до дня поновлення на роботі та за час незаконно оголошеного простою у розмірі 17 686,72 грн, скасувати наказ № 59 від 02 лютого 2016 року "Про оптимізацію ліжкового фонду, структури КЗ ЛОКПЛ та скорочення штатної чисельності працівників".
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що з 16 лютого 2006 року працювала молодшою медсестрою (буфетницею) медичного стаціонару психіатричного туберкульозного 17-го відділення КЗ ЛОКПЛ та була звільнена на підставі наказу від 07 квітня 2016 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України в зв`язку зі зміною в організації виробництва й праці. Проте профспілковий комітет, членом якого вона була, не надавав згоди на її звільнення, адміністрацією установи не дотримано положень статті 42 КЗпП України, зокрема їй не було запропоновано іншу вакантну посаду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року позов задоволено частково, скасовано наказ в. о. головного лікаря ОСОБА_2 № 197 від 07 квітня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади молодшої сестри медичного стаціонару 17-го відділення комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшої медсестри (буфетниця) медичного стаціонару 17-го відділення комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня".
Стягнуто з комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" на користь ОСОБА_1 36 530,76 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08 квітня 2016 року по 13 липня 2017 року.
Відповідно до статті 235 КЗпП України допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку в межах місячного платежу в сумі 2966,55 грн.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_1, виходив із того, що головним лікарем комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" не дотримано процедури та вимог закону при звільненні. В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю та необґрунтованістю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2018 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із тим, що суду не надано чіткого переліку вакантних посад, які були запропоновані особисто ОСОБА_1 Акти від 24 лютого 2016 року та від 07 квітня 2016 року, на які посилався комунальний заклад "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня", переліку наявних вакатних посад не містять, у них лише констатовано, що працівникам, зокрема й ОСОБА_1, пропонувались вакантні посади.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14 грудня 2018 року комунальний заклад "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі та зупинено виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі. Крім того, позивач була письмово попереджена про звільнення та неодноразово належним чином повідомлялась про наявні вакантні посади, проте заяву про прийняття на роботу на ці посади не подавала.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала з 16 лютого 2006 року молодшою медсестрою 17 відділення комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня".
Наказом від 02 лютого 2016 року № 59 вирішено ліквідувати з 08 квітня 2016 року психіатричне туберкульозне відділення № 17 комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" та скоротити в мережі ліжкового фонду 50 ліжок психіатричного туберкульозного відділення № 17, а також скоротити чисельність працівників цього відділення у зв`язку з його ліквідацією.
Згідно попередження (повідомлення) працівника про наступне (можливе) звільнення від 02 лютого 2016 року, ОСОБА_1 повідомлено (попереджено) про наступне звільнення, що підтверджується її підписом.
Відповідно до акта від 24 лютого 2016 року "Про запропоновані вакантні посади" працівникам комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня", в тому числі й ОСОБА_1 , було запропоновано вакантні посади в інших відділеннях. В акті зазначено, що позивач як і інші працівники від отримання акта та підпису в ньому відмовилась.
Разом із тим, вищезгаданий акт не містить відомостей про те, які саме посади працівникам пропонувалися, в який спосіб та як зафіксовано факт відмови позивача від переведення на ці посади.
Відповідно до Переліку відділень та профіль ліжок КЗ "ЛОКПЛ" з 15 квітня 2016 року, затвердженого наказом по КЗ ЛОКПЛ № 223 від 15 квітня 2016 року, вбачається, що відділення № 17 ліквідовано.
Наказом в. о. головного лікаря ОСОБА_2 . № 197 від 07 квітня 2016 року ОСОБА_1, молодшу медсестру (буфетницю) 17-го відділення, звільнено із займаної посали з 08 квітня 2016 року, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з оптимізацією ліжкового фонду та скорочення чисельності працівників.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.