Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 336/337/14-ц
провадження № 61-26349св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович, реєстраційна служба Головного управління юстиції в Запорізькій області, державна реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 30 листопада 2015 року у складі судді Щасливої О. В. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Г. М., реєстраційна служба Головного управління юстиції в Запорізькій області, державна реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції, про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації права власності та виселення.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є донькою ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та який за життя 22 серпня 2011 року подарував належні йому 3/4 частини квартири ОСОБА_2, яка є йому сторонньою людиною.
Зазначений правочин є недійсним, оскільки на момент його вчинення дарувальнику не належало право на 3/4 частини вказаного житла, відповідно до витягу з Єдиного реєстру прав власності, сформованого 08 серпня 2011 року, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири, тому нотаріус не мав права посвідчувати договір, не переконавшись у тому, що особа є власником предмета відчуження.
Недійсним є правочин і з мотивів його удаваності, так як був спрямований на приховання договору купівлі-продажу, а також вочевидь занижена вартість дарунку, що становить за договором 30 000,00 грн, тоді як ринкова вартість 3/4 частин квартири обчислюється сумою у 125 919,75 грн.
Оспорюваний правочин належить визнати недійсним і у зв`язку з тим, що батько позивача під час його укладення страждав на душевну хворобу, яка унеможливлювала усвідомлення ним своїх дій та керування ними, чим могли скористатися недобросовісні набувачі житла.
У зв`язку з викладеним позивач просила суд визнати недійсним договір дарування ѕ частини квартири АДРЕСА_1, укладений 22 серпня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г. М., зареєстрований у реєстрі за № 343; скасувати державну реєстрацію права власності на ѕ частини зазначеної квартири за ОСОБА_2 ; виселити ОСОБА_2 з цієї квартири.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 30 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що даних про перебування дарувальника під час вчинення правочину у стані тимчасового психічного розладу, який позбавив би його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і який має бути предметом доказування, суду не надано. Крім того, доказів того, що оспорюваний правочин є удаваним або не відповідає вимогам закону, позивач суду не надала.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 02 лютого 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування ѕ частини квартири АДРЕСА_1, укладений 22 серпня 2011 року між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г. М., зареєстрований у реєстрі за № 3436.
Скасовано державну реєстрацію права власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2
Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_4 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи, а покази свідків та інші дані в сукупності не свідчать про те, що дарувальник у момент вчинення правочину міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2016 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 02 лютого 2016 року скасовано, передано справу на новий апеляційний розгляд.
Направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд зазначив, що для дослідження обставин, з якими позивач поєднував підстави для визнання недійсним договору дарування, та з урахуванням того, що на момент розгляду справи право власності на ј частини квартири позивача припинене, до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_4 (дарувальник) залучено його сина - ОСОБА_3, суду апеляційної інстанції необхідно встановити, чи дійсно порушуються права позивача, в чому саме полягає порушення законних його прав та чи підлягають вони захисту.
При новому апеляційному розгляді справи постановою апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 30 листопада 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що оспорюваним правочином порушуються її права, оскільки вона мала успадкувати частину квартири, що належала її померлому батьку.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок судово-психічної експертизи, згідно з яким ОСОБА_4 на момент вчинення оспорюваного правочину в серпні 2011 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, який ґрунтується на конкретних медичних документах. Апеляційний суд безпідставно призначив повторну судово-психіатричну експертизу, оскільки наявна експертиза сумнівів не викликала.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_2 подала відзив, у якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржувані судові рішення, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Г. М., реєстраційна служба Головного управління юстиції в Запорізькій області, державна реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції, про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації права власності та виселення.
Витребувано з Шевченківського районного суду міста Запоріжжя зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 серпня 2011 року ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Співвласником 1/3 частини квартири була ОСОБА_1 .
Рішенням Шевченківського райсуду міста Запоріжжя від 20 січня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 припинено право останньої на 1/3 частину спірної квартири на підставі статті 365 ЦК України з урахуванням того, що її частка у праві спільної часткової власності є незначною, квартира неподільна (однокімнатна), спільне володіння нею неможливе та відповідач має інше житло. Зобов`язано ТУ ДСА в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 42 000 грн, внесену ОСОБА_5 на депозит.
Зазначене судове рішення не оскаржене, не скасоване та набрало законної сили.
У січні 2014 року за життя ОСОБА_4, який є батьком ОСОБА_1, вона звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування, посилаючись на те, що батько не дарував квартиру, а продав її, відтак правочин є удаваним, а отже порушено її переважне право на придбання частки у спільній частковій власності.
У червні 2014 року позивач звернулась з позовними вимогами до ОСОБА_4 (не відмовившись від первісного позову) про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що при укладенні договору дарування її батько не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Після подання вказаного позову позивач повідомила суд про те, що її батько ІНФОРМАЦІЯ_1 помер та до справи було залучено правонаступника - його сина ОСОБА_3 .
Таким чином позивачем заявлено позовні вимоги про визнання правочину недійсним із двох підстав: договір є удаваним, який приховував купівлю-продаж та на час укладення правочину батько не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.