ПОСТАНОВА
Іменем України
08 листопада 2019 року
Київ
справа №379/914/16-а
адміністративне провадження №К/9901/12623/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 379/914/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області про стягнення невиплаченої заробітної плати,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бужак Н. П., суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.)
І РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області (надалі також - відповідач, сільська рада), в якому просив: зобов`язати відповідача сплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 січня 2016 року до дня фактичного розрахунку та провести нарахування, перерахунок та виплату заробітної плати відповідно до рішень сільської ради № 246-37-6 від 26 грудня 2012 року, № 316-50-6 від 24 січня 2014 року, № 391-59-6 від 14 січня 2015 року.
2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що був обраний і працював на посаді сільського голови Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області з 2013 року по 03 листопада 2015 року. Згідно з рішеннями сільської ради сільському голові повинно здійснюватися преміювання за рахунок коштів на оплату праці працівників сільської ради в розмірі 50 відсотків від посадового окладу на місяць за фактично відпрацьований час матеріальна допомога та допомога на оздоровлення. Однак вказаних доплат позивач не отримував, а на звернення позивача про надання розрахунку по заборгованості із заробітної плати, йому надана відповідь про неможливість здійснення вказаних виплат в зв`язку з відсутністю відповідних коштів.
3. Таращанський районний суд Київської області постановою від 18 жовтня 2016 року позов задовольнив частково, зобов`язав Великоберезянську сільську раду Таращанського району Київської області провести нарахування та виплату недоотриманої премії та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення ОСОБА_1, згідно рішень Великоберезянської сільської ради № 246-37-6 від 26 грудня 2012 року, № 316-50-6 від 24 січня 2014 року, № 391-59-6 від 14 січня 2015 року "Про оплату праці сільського голови". Стягнуто з Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 1378 грн.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року.
7. 31 січня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. 16 листопада 2010 року рішенням Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області № 1-I-VI про вибори сільського голови вирішено вважати обраним сільським головою села Велика Березянка ОСОБА_1 .
9. Рішеннями Великоберезянської сільської ради "Про оплату праці сільського голови" сільському голові надано право здійснювати преміювання за рахунок коштів на оплату праці працівників сільської ради в розмірі 50 відсотків посадового окладу на місяць за фактично відпрацьований час та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Зазначені виплати поводити в межах затвердженого фонду оплати праці працівників апарату сільської ради.
10. Відповідно до пункту 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" 03 листопада 2015 року позивач буз звільнений з посади у зв`язку із закінченням строку повноважень.
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку що виплата голові сільської ради премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення передбачена відповідним рішенням про оплату праці голови сільської ради, а тому відповідач повинен провести виплату даних видів оплати праці у повному обсязі.
12. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції вказав, що оскільки у плані асигнувань загального фонду бюджету кошти на видатки в частині премій, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не затверджувались, то здійснення таких виплат було неможливим у зв`язку з відсутністю коштів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14. Скаржник вказує, що виплата премії матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення передбачена рішеннями сільської ради і забезпечена бюджетним асигнуванням, однак всупереч статтям. 47, 116 Кодексом законів про працю України при звільненні вказані виплати ним не отримано.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ