ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа №727/4435/17
адміністративне провадження №К/9901/23540/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці (суддя Слободян Г. М.) від 13 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Боровицький О. А., судді: Сапальова Т. В., Матохнюк Д. Б.) від 16 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ у Чернівецькій області), у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Чернівецькій області щодо відмови позивачу у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди;
- зобов`язати ГУ ПФУ у Чернівецькій області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, з 27 вересня 2016 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, позов задоволено.
Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 підлягає зарахуванню календарний період проходження строкової військової служби та навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського та роботи в органах прокуратури (в тому числі стажу роботи на посаді судді 13 років 2 місяці), що в загальному розмірі складає 34 роки 22 дні, і дає позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями попередніх інстанцій, ГУ ПФУ у Чернівецькій області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги ГУ ПФУ у Чернівецькій області стверджує про безпідставне посилання судів на постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 (далі - Постанова КМУ № 865) в частині зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової служби, оскільки вказана постанова втратила чинність 01 грудня 2010 року і тому не підлягає застосуванню.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 вересня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з відомостей трудової книжки ОСОБА_1, позивач:
— з 10 травня 1979 року по 23 квітня 1981 року - проходив строкову військову службу;
- з 01 вересня 1982 року по 01 липня 1986 року - навчався на денній формі юридичного інституту;
- з 04 серпня 1986 року по 02 жовтня 2002 року - працював в органах прокуратури на посадах помічника прокурора, старшого помічника прокурора, прокурора, заступника прокурора;
- з 25 червня 2003 року по 26 вересня 2016 року працював суддею Глибоцького районного суду Чернівецької області, суддею Апеляційного суду Чернівецької області.
Згідно Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді.
На підставі наказу голови Апеляційного суду Чернівецької області від 26 вересня 2016 року ОСОБА_1 відраховано зі штату суддів цього суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
27 березня 2016 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Чернівецькій області із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання.
03 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання розрахунку розміру грошового утримання судді, яке йому виплачувалося з вересня 2016 року помісячно з зазначенням відсотку від грошового заробітку діючого судді.
16 січня 2017 року ОСОБА_1 було отримано відповідь за № 2/Б-11, згідно якої вбачається, що позивачу призначено довічне грошове утримання у розмірі 80 % від заробітку працюючого судді на відповідній посаді.
26 березня 2017 року позивача звернувся до ГУ ПФУ у Чернівецькій області із заявою у якій просив, починаючи з 27 вересня 2016 року, провести перерахунок розміру призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% заробітку діючого судді, та виплатити різницю недоотриманої ним суми.
11 квітня 2016 року ГУ ПФУ у Чернівецькій області прийняло рішення № 191/Б-11 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, мотивуючи тим, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено на підставі чинного законодавства.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.