ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2019 року
Київ
справа №826/7750/18
адміністративне провадження №К/9901/11752/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у складі колегії суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В, Степанюка А.Г. у справі № 826/7750/18 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамант" Тімоніна Олександра Олексійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивачі) звернулись до суду з позовом, в якому просили:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамант" Тімоніна О.О. (надалі по тексту - відповідач, Уповноважена особа) щодо неподання звернення про задоволення вимог кредиторів четвертої черги на погодження до відповідного структурного підрозділу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у належному обсязі, виходячи з обсягу наявних у банку коштів на накопичувальному рахунку на момент задоволення вимог кредиторів четвертої черги;
- зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення щодо додаткового задоволення кредиторських вимог позивачів у розмірі 20% від акцептованої вимоги кредитора.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо неподання звернення про задоволення вимог кредиторів четвертої черги, за наслідком надходження коштів від продажу майна (активів) ПАТ "Діамантбанк", на погодження до відповідного структурного підрозділу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у належному обсязі, виходячи з обсягу наявних коштів на накопичувальному рахунку, відкритому ПАТ "Діамантбанк" в Національному банку України.
Зобов`язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернення стосовно додаткового задоволення кредиторських вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, включених до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що підставою для звернення позивачів до суду стала бездіяльність відповідача щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пропозиції з зазначенням вірної суми коштів щодо задоволення кредиторських вимог кредиторів четвертої черги ПАТ "Діамантбанк" саме як суб`єкта владних повноважень, тому справа підлягає розгляду саме у порядку адміністративного судочинства.
У поданому відзиві відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 07.04.2017 між ПАТ "Діамантбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір строкового банківського вкладу №17-04-07-003895.
07.04.2017 ОСОБА_3, як вбачається з копії платіжного доручення №2203_4, згідно вказаного договору на депозитний рахунок перераховано 600000,00 грн.
07.04.2017 між ПАТ "Діамантбанк" та ОСОБА_2 було укладено договори строкового банківського вкладу №17-04-07-003896 та №17-04-07-003897.
07.04.2017 ОСОБА_2, як вбачається з копії платіжного доручення №2493_5, згідно договору №17-04-07-003897 від 07.04.2017, на депозитний рахунок перераховано 120000,00 доларів США.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 №394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно, призначено Тімоніна О.О. уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ "Діамантбанк". Перелік (реєстр) вимог кредиторів було затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11.09.2017 №4077.
Вимоги ОСОБА_2 акцептовані в сумі 4947351,96 грн, а вимоги ОСОБА_3 акцептовані в сумі 422393,31 грн, та віднесені до четвертої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.12.2017 №5322 погоджено початок процедури задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк", а саме 1066 кредиторів на загальну суму 755892291,87 грн та розпочато часткове задоволення вимог шляхом перерахування коштів в сумі 113397343,97 грн, що складає 15% від загальної суми акцептованих вимог четвертої черги. Також зазначено, що вимоги задовольняються в безготівковій формі пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору четвертої черги.
Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.04.2018 №958 погоджено збільшення на 10% розміру часткового задоволення вимог кредиторів четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк" у сумі 75536455,40 грн.
Позивачі, приймаючи до уваги дані загальнодоступного звіту про виплати та надходження ПАТ "Діамантбанк" станом на 01.01.2018, а саме надходження у загальному розмірі 236820340 грн, виплати у загальній сумі 274909038,87 грн, а також враховуючи залишок грошових коштів у категорії "Каса та накопичувальний рахунок в НБУ" станом на 01.09.2017 у розмірі 379944595,56 грн, вважають, що залишок на накопичувальному рахунку банку в НБУ орієнтовно повинен складати 341854851,69 грн, які повинні були виплачуватися кредиторам четвертої черги.
Таким чином, позивачі вважаючи, що часткове задоволення вимог кредиторів четвертої черги у загальному розмірі 25% є необґрунтовано низьким, звернулися до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свого обов`язку відповідно до вимог ст.52 Закону та п.3 розділу VІІІ Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, - не подано звернення про задоволення вимог кредиторів, за наслідком надходження коштів від продажу майна (активів) банку, до відповідного структурного підрозділу Фонду для подальшого винесення питання на розгляд виконавчої дирекції Фонду. Зворотного відповідачем не повідомлено, а судом не встановлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі. суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).