Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 711/6153/16-ц
провадження № 61-32863св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Державна іпотечна установа,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Державна іпотечна установа звернулася з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 грудня 2006 року між ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № 459-ЧД, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит - грошові кошти у сумі 213 615 грн строком з 22 грудня 2006 року по 21 грудня 2031 року включно, зі сплатою 13,4 % річних.
22 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 459-ЧД.
29 березня 2007 року між Державною іпотечною установою та банком був укладений договір відступлення права вимоги № 215, згідно якого банк передав позивачу всі права вимоги за договором про іпотечний кредит, іпотечним договором та договором поруки.
Відповідно до пункту 2.4 договору про іпотечний кредит ОСОБА_1 зобов`язалася щомісячно до 21 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтентними платежами у сумі не менше 2 473,79 грн та здійснити остаточне погашення не пізніше 21 грудня 2031 року. Проте ОСОБА_1 порушено зазначені умови договору про іпотечний кредит, оскільки позичальник належним чином не сплачує ануїтетних платежів у зв`язку із чим виникла заборгованість.
У пункті 5.3.3 договору про іпотечний кредит встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язана у разі порушення умов договору про іпотечний кредит та/або іпотечного договору на вимогу кредитора достроково повернути кредит з одночасною сплатою нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій. За порушення взятих на себе зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом ОСОБА_1 зобов`язувалася сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної ставки НБ України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми сплаченого платежу, за кожний день прострочення (пункт 6.2 договору про іпотечний кредит).
Станом на 30 грудня 2015 утворилася заборгованість за договором про іпотечний кредит: основна сума боргу - 197 494,58 грн, нараховані відсотки - 2 380,21 грн, пеня за прострочення сплати кредитних коштів - 37,44 грн, інфляційні втрати - 163,40 грн.
У пункті 1 договору поруки встановлено, що поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 459 -ЧД від 22 грудня 2006 року та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому. відповідальність поручителя і боржника є солідарною (пункт 3.2 договору поруки).
Державна іпотечна установа просила стягнути солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за договором про іпотечний кредит у сумі 200 075,63 грн, а саме:
основна сума боргу - 197 494,58 грн;
прострочені відсотки за користування кредитом - 2 380,21 грн;
пеня за прострочення сплати кредитних коштів - 37,44 грн;
інфляційні втрати - 163,40 грн, та судові витрати у сумі 3 001,13 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2017 року позов Державної іпотечної установи задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит в сумі 200 075,63 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує зобов`язання за договором про іпотечний кредит у зв`язку із чим станом на 30 грудня 2015 року утворилася заборгованість у сумі 200 075,63 грн, яка підлягає стягненню на користь банку.
При відмові у задоволенні позовних вимог банку до поручителя суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_2 згідно із умовами договору поруки №459-ЧД від 22 грудня 2006 року та договору відступлення права вимоги від 29 березня 2007 року № 215 належним чином не був повідомлений про невиконання боржником зобов`язань за договором про іпотечний кредит, а також поручитель не був обізнаний про відступлення прав вимоги за кредитним договором і позов був пред`явлений позивачем до поручителя після припинення поруки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задоволено. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов Державної іпотечної установи про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 459-ЧД від 22 грудня 2006 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі. Стягнуто з поручителя ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит в сумі 200 075,63 грн, а саме: 197 494,58 грн - основна суму боргу, 2 380,21 грн - прострочені відсотки за користування кредитом, 37,44 грн - пені за прострочення сплати кредитних коштів, 163,40 грн - інфляційних втрат. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу нового кредитора прав у зобов`язанні, проте це не звільняє боржника від виконання свого обов`язку перед первинним кредитором. Оскільки погашення заборгованості здійснювалось частково, останній платіж було здійснено 04 липня 2016 року, а позов було пред`явлено 14 липня 2016 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що банк звернувся із вимогою (позовом) до поручителя у межах строку дії поруки.
Аргументи учасників справи
У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржене рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на порушення апеляційним судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив вимоги частини першої статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції), оскільки взяв до уваги розрахунок заборгованості за період з 22 червня 2016 року по 05 липня 2016 року на суму 201 705,80 грн, тоді як предметом розгляду у суді першої інстанції була заборгованість у розмірі 200 075,63 грн за період з 22 травня 2015 року по 22 грудня 2015 року. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину четверту статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), оскільки згідно розрахунок заборгованості за період за період з 22 травня 2015 року по 22 грудня 2015 року у розмірі 200 075,63 грн, банк встановив дострокове повернення кредиту і право на позов до поручителя у банку виникло з 22 травня 2015 року, проте із позовом звернувся лише 05 липня 2016 року.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише у частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
У жовтні 2017 року Державна іпотечна установа через представника ОСОБА_3 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просила відхилити касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що розрахунок заборгованості за період з 22 червня 2016 року по 05 липня 2016 року на суму 201 705,80 грн надано у суд апеляційної інстанції, оскільки його неподання у суді першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Суд правильно застосував частину четверту статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), оскільки погашення заборгованості здійснювалось частково, останній платіж було здійснено 04 липня 2016 року, а позов було пред`явлено 14 липня 2016 року. Зазначає, що згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16 у разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 22 грудня 2006 року був укладений договір про іпотечний кредит № 459-ЧД, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит - грошові кошти в сумі 213 615 грн, строком з 22 грудня 2006 року по 21 грудня 2031 року включно зі сплатою 13,4 % річних.
У договорі про іпотечний кредит від 22 грудня 2006 року № 459-ЧД, укладеному між ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, сторони обумовили:
ОСОБА_1 зобов`язана щомісячно до 21 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтетними платежами у сумі не менше 2 473,79 грн та здійснити остаточне погашення не пізніше 21 грудня 2031 року (пункт 2.4);
ОСОБА_1 зобов`язана у разі порушення умов договору про іпотечний кредит та/або іпотечного договору на вимогу кредитора достроково повернути кредит з одночасною сплатою; нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій (пункт 5.3.3);
за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим договором (пункт 6.1);
за порушення взятих на себе зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, ОСОБА_1 зобов`язувалася сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної ставки НБ України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми плаченого платежу, за кожний день прострочення (пункт 6.2).
22 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 459-ЧД.
У договорі поруки № 459-ЧД від 22 грудня 2006 року, укладеному між банком та ОСОБА_2, сторони обумовили:
поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно у повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 459 -ЧД від 22 грудня 2006 року та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому (пункт 1);
відповідальність поручителя і боржника є солідарною (пункт 3.2).