Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 653/32/15-ц
провадження № 61-34450св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О.,
Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Штогріна Наталія Леріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 19 червня 2017 року в складі судді Шарко Н. А. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 08 серпня 2017 року в складі колегії суддів:Фурман Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_2,
ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Штогріна Н. Л., про визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.
Позовна заява мотивована тим, що з 21 липня 1984 року до 29 жовтня 2013 року перебувала із ОСОБА_2 у шлюбі, за час якого вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1 .
Сторони дійшли згоди про те, що вказаний вище будинок залишиться їй, тоді як відповідачеві за їх спільні кошти буде придбано житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Зазначала, що частину коштів за будинок внесено у період перебування сторін
у шлюбі, проте договір купівлі-продажу укладено 04 листопада 2013 року.
Посилаючись на те, що джерелом придбання спірного будинку були кошти, зняті нею з банківських рахунків, а також їхні спільні кошти, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд визнати за нею право власності на 1/2 ідеальної частини житлового будинку
АДРЕСА_1 та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2016 року, позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку
з господарськими будівлями і спорудами по
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно, придбане за спільні кошти, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на Ѕ частини будинку по АДРЕСА_1 . При цьому, відповідачем наголошувалося, що вказаний будинок придбано ним після розірвання шлюбу, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не є членом його сім`ї, та за власні кошти.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 19 червня
2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 08 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно придбане за спільні кошти подружжя.
Аргументи учасників справи
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не навели аргументів про відсутність домовленостей між подружжям, пов`язаних з розпорядженням спільними коштами та їх використанням для придбання спірного будинку і подальшим розпорядженням спільним майном, дійшли помилкового висновку, що правочин від 04 листопада 2013 року вчинено не в інтересах сім`ї. Такий висновок суду не відповідає обставинам справи, оскільки спірні правовідносини не регулюються статтею 65 Сімейного кодекс України (далі - СК України), тому відмова у позові
є безпідставною і суперечить предмету заявлених вимог. Частина коштів на придбання спірного житлового будинку передана нею продавцю ще за час перебування сторін у шлюбі.