ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2019 року
Київ
справа №817/3736/14
адміністративне провадження №К/9901/9507/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 (суддя Шарапа В.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 (судді: Кузьменко Л.В. (головуючий), Зарудяна Л.О., Іваненко Т.В. по справі №817/3736/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Річ-Ойл" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Річ-Ойл" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2014 №00032492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 11 353 053,07 грн, в тому числі за основним платежем 7 570 035,38 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 3 785 017,69 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями, на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.12.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
4. Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Праус" та ТОВ "Бариліт Плюс" з придбання нафтопродуктів є реальними та підтверджуються первинними документами, натомість доводи контролюючого органу не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.12.2014, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до пункту 2 частини першої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.08.2014 №601/17-16-22-01/37083187, оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час взаєморозрахунків з ТОВ "Праус" за квітень 2014 року та з ТОВ "Бариліт Плюс" за травень 2014 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2014 року на 2 369 779,04 грн, за травень 2014 року на 5 200 256,34 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ "Праус" та ТОВ "Бариліт Плюс" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки такі операції не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, зокрема під час перевірки не було надано усіх необхідних первинних документів і документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували реальність цих господарських операцій (не надано паспорти (сертифікати) якості товару, документів складського обліку, документів, що підтверджують оплату за послуги транспортування). Крім того з наданих для перевірки документів неможливо прослідкувати транспортування і оприбуткування нафтопродуктів та дотримання платником податків вимог спеціальних нормативних актів, якими регулюється порядок обліку нафтопродуктів, надані товарно - транспортні накладні містять недоліки в заповненні (містять суперечливі інформацію щодо місця навантаження, зберігання, вантажовідправника, автопідприємств та автомобілів, якими перевозився товар, осіб, що відпускали та отримували товар та ін.).Також контролюючий орган вказує на відсутність у контрагентів - постачальників необхідних активів та трудових ресурсів для здійснення відповідного виду господарських операцій.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Праус" та ТОВ "Бариліт Плюс" на підставі договорів поставки нафтопродуктів.
Судами також встановлено, що в підтвердження реальності вчинення господарських операцій позивачем було надано первинні документи: акти приймання-передачі нафтопродуктів, платіжні доручення.
За умовами договорів, поставка нафтопродуктів покупцеві здійснюється на умовах EXW Інкотермс 2010, резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукти" та інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукти" на праві власності або користування (пункт 4.2).
В підтвердження зберігання придбаних у ТОВ "Праус" та ТОВ "Бариліт Плюс" нафтопродуктів позивачем надані листи ТОВ "Праус" та ТОВ "Бариліт Плюс", якими ТОВ "Річ-Ойл" повідомлено про знаходження нафтопродуктів на зберіганні у ПАТ "Дніпронафтопродукти" та можливість їх отримання у будь-який час. Також позивачем надано договір зберіганням від 02.08.2010 №0208/10-10, укладеним між ПАТ "Дніпронафтопродукти" (Збергіач) та ТОВ "Річ-Ойл" (Поклажодавець); акти приймання-передачі наданих послуг зберігання; платіжні доручення на оплату послуг зберігання.
В підтвердження транспортування нафтопродуктів від місця їх зберігання до АЗС позивачем надано:
- договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23.01.2013 №2, укладеним між ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" (Перевізник) та ТОВ "Річ-Ойл" (Замовник), акти здачі-приймання виконаних робіт до договору;
- договір про надання послуг перевезення від 01.06.2013 №01/06/13, укладеним між ТОВ "Рісол" (Перевізник) та ТОВ "Річ-Ойл" (Замовник), товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів форми №1-ТТН (нафтопродукт), платіжні дорученням на оплату робіт з перевезення.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки такі операції не підтверджені належно оформленими первинними документами, а надані документи мають недоліки в оформленні та не підтверджують господарських операцій постачання позивачу нафтопродуктів контрагентами ТОВ "Праус" та ТОВ "Бариліт Плюс". Таким чином контролюючий орган вказує на не встановлення судами фактичних обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, та в свою чергу призвело до неправильного застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах.
9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.3. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
12.1. Пункт 2.4.
Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12.2. Пункт 2.15.
Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
16. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
17. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.