ПОСТАНОВА
Іменем України
08 листопада 2019 року
Київ
справа №826/22865/15
адміністративне провадження №К/9901/11790/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2015 року (суддя - Добрянська Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року (головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Ісаєнко Ю.А.., Ганечко О.М.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Апарату Верховної Ради України
про стягнення одноразової грошової допомоги, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач, Апарат ВРУ), в якому просив стягнути: - одноразову грошову допомогу в розмірі його тримісячної заробітної плати, що становить 10868,18 грн; - втрати від інфляції в розмірі 4600,84 грн; - 3% річних, що становить 276,02 грн.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначив, що до 27 листопада 2014 року він працював на посаді помічника народного депутата України та був звільнений з цієї посади у зв`язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата. З огляду на зазначену підставу звільнення Апарат Верховної Ради України відповідно до пункту 6 статті 34 Закону України "Про статус народного депутата" повинен був виплати йому, однак, протиправно не виплатив одноразову грошову допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати, що порушило право позивача на отримання цих коштів. Також позивач вважає, що внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач повинен компенсувати з йому втрати від інфляції та 3% річних.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 9 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена частиною 6 статті 34 Закону України "Про статус народного депутата України", є частиною заробітної плати позивача і належить до сум, що підлягають виплаті йому в день його звільнення. Але відповідач не виплатив позивачу зазначену одноразову грошову допомогу. Розмір заробітної плати позивача за останні повні два місяці його роботи у вересні та жовтні 2014 року перед звільненням з роботи 27 листопада 2014 року складає по 3000,00 грн, тому на його користь належить стягнути одноразову грошову допомогу в сумі 9000,00 грн, тоді як позивач помилково нарахував 10868,00 грн. Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції та 3% річних суд першої інстанції зазначив, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, тому стаття 625 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, врегульованих нормами трудового законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення втрат від інфляції і 3% річних та ухвалити нове рішення, яким стягнути: - одноразову грошову допомогу в розмірі його тримісячної заробітної плати, що становить 9000,00 грн; - втрат від інфляції в розмірі 3809,79 грн; - 3% річних, що становить 228,58 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року - без змін.
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
ОСОБА_1 (далі - скаржник) у лютому 2016 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2015 року в частині відмовлених позовних вимог про стягнення втрат від інфляції і 3% річних та ухвалити нове рішення та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути: - одноразову грошову допомогу в розмірі його тримісячної заробітної плати, що становить 9000,00 грн; - втрат від інфляції в розмірі 3809,79 грн; - 3% річних, що становить 228,58 грн.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не застосували статті 9 і 625 Цивільного кодексу України, Закон України "Про оплату праці" та відмовили в задоволенні позову в частині стягнення втрат від інфляції і 3 % річних, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апарат ВРУ подав заперечення на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зі змісту заперечень випливає, що, на думку відповідача, на спірні правовідносини не поширюються приписи ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України від 15 квітня 2013 року № 4665 ОСОБА_1 зараховано на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень.
Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України від 26 листопада 2014 року № 7212 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку із достроковим припиненням повноважень народного депутата України.
Станом на день звільнення відповідач не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.