ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 826/5384/15
адміністративне провадження № К/9901/42811/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" Луньо Іллі Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (у складі головуючого судді Вовка П. В.) від 23 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Грибан І. О., суддів Беспалова О. О., Парінова А. Б.) від 27 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" Новікової Марії Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" Новікової М. М. (далі - Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд), у якому просив:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо направлення повідомлень від 04 лютого 2015 року № 15-248 та № 15-261 про нікчемність правочинів;
- зобов`язати Уповноважену особу включити ОСОБА_1 у перелік вкладників Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" (далі - ПАТ "БГ Банк", які мають право на відшкодування за рахунок Фонду,
- зобов`язати ФГВФО включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників для здійснення виплат.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 23 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) (Вклад "Класичний" без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів) від 27 червня 2014 року
№ ДФ-063115 (Договір банківського вкладу) та платіжного доручення від 27 червня 2014 року № 108341. Визнав протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо невключення відомостей про відшкодування коштів ОСОБА_1 за Договором банківського вкладу в розмірі 180 000,00 грн до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Зобов`язав Уповноважену особу Фонду надати ФГВФО додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 стосовно здійснення йому виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду за Договором банківського вкладу в розмірі 180 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2017 року Уповноважена особа Фонду подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Правління Національного банку України постановою від 26 червня 2014 року № 383/БТ прийняло рішення про заборону Публічному акціонерному товариству "Банк Перший" (далі - ПАТ "Банк Перший"), правонаступником якого є ПАТ "БГ Банк", у період з 27 червня по 27 грудня 2014 року (включно) здійснювати залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб (у тому числі з видачею депозитних сертифікатів) у національній та іноземній валютах, відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) фізичним особам, зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих у ПАТ "Банк Перший".
На виконання зазначеної постанови в.о. Голови Правління ПАТ "Банк Перший" Барибін С. М. прийняв наказ від 27 червня 2014 року № 311-зд "Про тимчасове зупинення здійснення деяких операцій, яким, зокрема, було зупинено з 27 червня по 27 грудня 2014 року (включно) здійснення залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб (у тому числі з видачею депозитних сертифікатів) у національній та іноземній валютах, відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) фізичним особам, зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих у ПАТ "Банк Перший".
З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2014 року між ОСОБА_1 (вкладник) з ПАТ "Банк Перший" (Банк) було укладено Договір банківського вкладу, за умовами якого Банк зобов`язувався прийняти на зберігання грошові кошти в розмірі 180 000,00 грн, що надійшли від вкладника на його вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ "Банк Перший".
Того ж дня, ПАТ "Банк Перший" за дорученням ОСОБА_4 перерахував грошові кошти в розмірі 180 000,00 грн на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2, що підтверджується копією платіжного доручення від 27 червня 2014 року № 108341. У подальшому зазначені грошові кошти були перераховані позивачем на його вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ "Банк Перший", правонаступником якого у подальшому стало ПАТ "БГ Банк".
З матеріалів справи також убачається, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 06 листопада 2014 року № 709/БТ ПАТ "БГ Банк" віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий контроль за діяльністю ПАТ "БГ Банк" строком на 180 днів.
У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року № 745 "Про віднесення ПАТ "БГ Банк" до категорії неплатоспроможних" Виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення від 27 листопада 2014 року № 131, яким запровадила тимчасову адміністрацію в ПАТ "БГ Банк" та призначила Уповноважену особу Фонду.
04 лютого 2015 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача, що укладений ним Договір банківського вкладу, а також платіжне доручення від 27 червня 2014 року № 108341 є нікчемними відповідно до вимог п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).
Судами попередніх інстанцій також установлено, що на підставі Постанови Правління Національного банку України від 26 лютого 2015 року № 134 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БГ Банк" Виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 27 лютого 2015 року № 43, яким розпочала процедуру ліквідації ПАТ "БГ Банк" та призначила Уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.
Вважаючи протиправним невключення його до переліку вкладників ПАТ "БГ Банк", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Договір банківського вкладу укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "БГ Банк" до початку процедури ліквідації банку. Крім того, Уповноважена особа Фонду не довела наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО. Крім того, суд зазначив, що матеріали справи містять копію платіжного доручення від 27 червня 2014 року № 108341, яке підтверджує факт зарахування коштів в сумі 180 000,00 грн на вкладний (депозитний) рахунок позивача згідно з умовами Договору банківського вкладу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом № 4452-VI.
Відповідно до п. 3, 4 ст. 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду і має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов`язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
За змістом ч. 1 ст. 26 вказаного Закону ФГВФО гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Частинами 1- 3 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-III) - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).