ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2019 року
Київ
справа №761/1196/17
адміністративне провадження №К/9901/45001/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року (колегія суддів: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та підвищенні розміру пенсії до рівня діючого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законодавством України; зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії та виплатити різницю між прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність та виплаченою позивачу пенсією за період з 01.09.2015; зобов`язати відповідача надалі проводити виплату пенсії відповідно до статті 46 Конституції України та частини 1 статті 28 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 року скасовано із прийняттям нової постанови.
Позов задоволено.
Визнано протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києва щодо нездійснення перерахунку та підвищення її пенсії до прожиткового мінімуму.
Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та підвищення пенсії ОСОБА_1 до прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати з 01 вересня 2015 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що органом Пенсійного фонду позивачу на законних підставах призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений чинним законодавством. Окремо зазначає, що відсутність у позивача необхідного страхового стажу позбавляє Пенсійний орган можливості виплачувати їй пенсію у розмірі, не меншому аніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю від всіх учасників справи клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 2014 року перебуває на пенсійному обліку в ЦОУПФУ в м. Києві, яке є правонаступником УПФУ у Шевченківському районі м. Києва, та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до п.7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Відповідно до п.7-2 Прикінцевих положень Закону жінкам, які скористалися правом дострокового виходу на пенсію, розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 27 та з урахуванням ст. 28 Закон) №1058 зменшується на 0,5% за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.
Позивач звернулась до відповідача із заявою від 16.06.2016 року про перерахунок та підвищення пенсії до прожиткового мінімуму, надіславши її засобами поштового зв`язку, яка була отримала представником відповідача 21.06.2016 року.
Разом з тим, листом від 05.07.2016 відповідачем було відмовлено позивачці у вказаному перерахунку і підвищенні пенсії, оскільки вона скористалась своїм правом дострокового виходу на пенсію за віком, у зв`язку з чим сума пенсії зменшена на 21,00% у відповідності до п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зазначено, що 01.05.2016 позивачці проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Страховий стаж позивачки становив на момент призначення пенсії 37 років 5 місяців 18 днів. Розмір пенсії позивачки станом на 01.05.2016 з врахуванням зменшення на 21,00% (253,76 грн.) за достроковий вихід на пенсію за віком складає 954,62 грн.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 та відповідно до п.7-2 Прикінцевих положень Закону №1051 підстави для виплати позивачу пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втраті працездатність, відсутні.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що позивач в силу положень ст. 46 Конституції України має право на отримання пенсії у розмірі, не меншому, аніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, пенсія позивачу призначена відповідно до п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", у редакції, чинній до 24 квітня 2014 року, передбачалася виплата щомісячної державної адресної допомоги, у разі, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат не досягав прожиткового мінімуму. І така щомісячна адресна допомога виплачувалася у сумі, що не вистачає саме до прожиткового мінімуму.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №112 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265, та встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім інвалідів I та II груп (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
Такі зміни набрали чинності 24 квітня 2014 року.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.