ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 905/2419/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Пількова К.М.
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 (головуючий суддя: Здоровко Л.М., судді: Лакіза В.В., Мартюхіна Н.О.) та на рішення Господарського суду Донецької області від 21.05.2019 (суддя Паляниця Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас"
про зобов`язання виконати обов`язок в натурі, стягнення збитків, інфляційних втрат та 3% річних
за участю:
позивача: 1) Горянін А.О. (адвокат), 2) Куркіна І.С. (адвокат), 3) Романюха Д.М. (адвокат)
відповідача: Козаченко І.В. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (далі - відповідач), в якій з урахуванням заяв про збільшення та, у подальшому, зменшення позовних вимог, просив суд:
1) зобов`язати відповідача виконати обов`язок в натурі та передати у власність позивача для використання у підприємницькій діяльності вугілля у кількості 15 692,418т на загальну суму 19 363 380, 26 грн, а саме: за специфікацією №1 від 10.06.2015 вугілля марки П 0-200 в кількості 12 000т; за специфікацією №2 від 10.07.2015 вугілля марки П 0-200 в кількості 1 450т; за специфікацією №3 від 10.07.2015 вугілля марки П 0-200 в кількості 536,908т; за специфікацією №4 від 31.07.2015 вугілля марки П 0-200 в кількості 318, 236т; за специфікацією №7 від 03.09.2015 вугілля марки П 0-200 в кількості 1200, 224т; за специфікацією №13Э від 01.12.2015 вугілля марки П 0-100 в кількості 187, 05т;
2) стягнути з відповідача на користь позивача 26 257 778,71 грн збитків, 8 565 269,80 грн інфляційних, 1 927 246,88 грн 3% річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було в повному обсязі поставлено позивачу вугілля по договору №10/06-1 від 10.06.2015 (далі - Договір), а внаслідок невиконання відповідачем умов пункту 2.1 Договору (поставка на умовах DDP (залізнична станція призначення - при поставці залізничним транспортом або вугільний склад вантажоотримувача - при поставці автомобільним транспортом) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року), а саме щодо покладення витрат на перевезення товару на постачальника позивачу були завдані збитки у вигляді сплачених позивачем сум вартості перевезення (залізничний тариф та винагорода експедитора), у зв`язку із чим позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні та 3% річних.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.05.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019, в позові відмовлено.
2.2 Рішення суду першої інстанції в оскарженій у касаційному порядку частині мотивоване тим, що заявлена до стягнення сума не може вважатись збитками покупця оскільки залізничний тариф та послуги експедиторів є платою за організацію та здійснення перевезення вантажів, оплата яких здійснюється у порядку та за визначеною учасниками перевезень ставкою. Тому наявність вказаних обставин виключає можливість задоволення позовних вимог у цій частині з наведених заявником позову підстав.
2.3. В апеляційному порядку переглядались вимоги позивача щодо стягнення 26 257 778,71 грн збитків, оскільки позивачем було оскаржено рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення збитків.
2.4. Щодо вказаної вимоги постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: положення Договору не містять беззаперечного визначення обов`язків постачальника щодо оплати залізничного тарифу та послуг експедиторів, окрім посилань на базис поставки DDP міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року; зі змісту пункту 2.4 розділу "Базові умови та строки поставки" Договору вбачається, що сторони домовились про альтернативу у питанні відшкодування спірних витрат (як за рахунок постачальника, так і за рахунок покупця), отже передбачивши можливість для покупця сплачувати провізну плату, не вбачається повної складової цивільного правопорушення відповідача; у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача організувати перевезення і оплатити їх послуги або про його протиправну бездіяльність зі сплати залізничного тарифу і послуг експедитора.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в сумі 26 257 778,71 грн та постанову апеляційної інстанції і прийняти у вказаній частині нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення збитків.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що судами не було застосовано норми матеріального права, що підлягали застосуванню, а саме ч.4 ст.265 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.22, ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, неправильно застосовано ст.6, ч.1 ст.627, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, порушено приписи ст.277 Господарського процесуального кодексу України та неповно з`ясовані всі обставини справи.
Так відповідач зазначає, що сторони в Договорі умови поставки товару визначили за Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс) в редакції 2010 року і домовились, що постановка здійснюється за умовами терміну DDP, який передбачає, що перевезення здійснюється за рахунок постачальника. Додаткових угод, можливість укладення яких передбачено умовами договору поставки, щодо відступлення від вказаних умов поставки, сторонами не укладалось.
Відповідач не здійснив поставку вугілля в зазначені в специфікаціях №1 від 10.05.2015 та №2 від 10.07.2015 строки, у зв`язку з чим позивач був змушений самостійно організувати та оплатити перевезення з метою своєчасного отримання вугільної продукції.
В специфікаціях було вказано ціну товару без зазначення залізничного тарифу, оскільки зазначені витрати повністю покладені на відповідача.
Збитки позивача підтверджуються фактом надання експедиторських послуг, відповідними актами, доданими до них звітами, реєстрами до рахунку, оплата експедиторських послуг здійснювалась на банківські рахунки експедиторів, що підтверджується долученими до позову банківськими виписками та/або платіжними дорученнями. Сплачені суми за перевезення вантажів підтверджуються висновком експерта Машиніченка О.А. №07-03-19 від 13.03.2019.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі. Відповідач зазначив, що суди дійшли правильних висновків про те, що за умовами Договору витрати за поставку вугілля несе позивач, і останній не підтвердив належними доказами понесення таких витрат.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. 10.06.2015 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір на постачання вугільної продукції №10/06-1, за змістом пунктів 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов`язався у 2015 році поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію (вугілля) в строки, кількості, асортименті і з якісними характеристиками по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в договорі та специфікаціях до нього. Покупець приймає вугілля, що поставляється, оплачує його вартість відповідно до умов договору.
4.2. За правилами пункту 2.1 Договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю або автомобільним транспортом у кузові автомобіля (причепі) на умовах DDP (залізнична станція призначення - при поставці залізничним транспортом або вугільний склад вантажоотримувача - при поставці автомобільним транспортом) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі, за реквізитами покупця або вантажоотримувача, вказаними у цьому договорі.
Згідно з пунктами 2.1.3, 2.1.4 Договору, мінімальна норма відвантаження - 4 напіввагони - у разі перевезення вугілля залізничним транспортом. Сторони обумовлюють, що у разі постачання вугілля залізничним транспортом під датою відвантаження розуміється дата, вказана у відбитку штампа залізничної станції відправлення "Укрзалізниці" на залізничній накладній (квитанції), що свідчить про приймання вантажу до перевезення.
4.3. Відповідно до пункту 2.2 Договору, сторони узгодили, що вантажоотримувачами за цим договором є:
1) СО ПАТ "Донбасенерго" Старобешівська ТЕС; станція вантажоодержувача (призначення для залізничних перевезень): "Новий Світ" Донецької залізниці;
2) СО ПАТ "Донбасенерго" Слов`янська ТЕС; станція вантажоодержувача (призначення для залізничних перевезень): "Електрична" Донецької залізниці.
4.4. Як визначено у пункті 2.10 Договору, вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту прибуття його на станцію призначення, про що свідчить відбиток штемпеля цієї станції на залізничній накладній. Усі ризики втрати або пошкодження вугілля (або його частини) переходять від постачальника до покупця з моменту розкредитування його на станції призначення, про що свідчать належним чином оформлені документи. Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання та скріплення печатками обома сторонами договору відповідних актів приймання-передачі вугільної продукції. Акт приймання-передачі вугільної продукції підписується між уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням однієї із сторін та повинен містити наступні дані: найменування вантажоотримувача, кількість та вартість вугілля.
Постачальник повинен здійснювати відвантаження (постачання) вугілля рівномірними партіями (частинами) протягом встановленого строку постачання (пункт 2.11 Договору).
4.5. Ціна вугілля за одиницю і по позиціях вказана в специфікаціях. Ціна вугілля приймається на умовах, викладених в специфікаціях (пункт 5.1 Договору).
4.6. Строк дії договору встановлюється з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов`язань. У зв`язку з закінченням строку дії договору між сторонами припиняються всі права та обов`язки, крім тих, що залишилися невиконаними, а також відповідальності сторін, передбаченої цим договором.
4.7. Постачання вугілля на Слов`янську ТЕС СО ПАТ "Донбасенерго" (станція призначення "Електрична" Донецької залізниці) було узгоджено сторонами за наступними специфікаціями та визначеними у них умовами: №1 від 10.06.2015, №2 від 10.07.2015, №5 від 14.08.2015, №5/1 від 19.08.2015, №6 від 25.08.2015, №8 від 15.09.2015, №9 від 30.09.2015, №11 від 30.10.2015, №13Э від 01.12.2015, №13кз від 01.12.2015, №14 від 14.12.2015, №15 від 26.01.2016, №16 від 29.01.2016, №17 від 29.02.2016, №18 від 29.03.2016.
Постачання вугілля на Старобешівську ТЕС СО ПАТ "Донбасенерго" (станція призначення "Новий світ" Донецької залізниці) було узгоджено сторонами за наступними специфікаціями та визначеними у них умовами: №3 від 10.07.2015, №4 від 31.07.2015, №7 від 03.09.2015, №10 від 30.09.2015, №12 від 01.11.2015.
У вказаних специфікаціях базис поставки визначено як DDP - залізнична станція призначення.
Будь-які інші специфікації за Договором у матеріалах справи відсутні та за поясненнями сторін не складались.
4.8. Відповідно до пункту 3.1.1 Договору, сторони узгодили, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку вугілля у кількості, що визначена в цьому договорі та/або у відповідній специфікації до нього.
За приписами пункту 4.17 Договору, сторони узгодили, що фактична кількість вугілля, що надійшло від постачальника та прийнято покупцем, відображається в акті приймання-передачі вугільної продукції.
При цьому судами було встановлено, що фіксуючи обсяги поставленого вугілля, сторони обрали спосіб, згідно з яким у актах містяться посилання на Договір без зазначення конкретної специфікації, на виконання якої відбувається приймання-передача вугілля. Тому наявність або відсутність недопоставки по Договору судом першої інстанції визначалась загалом по Договору та всіма специфікаціями з розбивкою на Слов`янську та Старобешівську ТЕС.
Суд першої інстанції встановив, що недопоставка на Слов`янську ТЕС становила 4 244, 413тн, а на Старобешівську ТЕС - 12,792тн, проте, така недопоставка мала місце фактично за останніми специфікаціями по договору за кожним з об`єктів постачання, а саме №18 від 29.03.2016 та №12 від 01.11.2015, тому, оскільки позов було подано щодо недопоставки за іншими специфікаціями, у позові в цій частині було відмовлено.
4.9. Щодо позовних вимог про стягнення 26 257 778,71 грн збитків, судами встановлено, що у пункті 2.1 Договору сторони погодили поставку товару на базисній умові DDP (залізнична станція призначення - при поставці залізничним транспортом або вугільний склад вантажоотримувача - при поставці автомобільним транспортом) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, але з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у Договорі.
Термін DDP (Delivered Duty Paid - постачання з оплатою мита) означає, що продавець несе всі ризики і витрати, пов`язані з ввезенням товару, включаючи оплату податків, мита та інших зборів, які справляються при ввезенні товарів. Термін "Поставка з оплатою мита" припускає максимальні обов`язки продавця.
4.10. Суди виходили з того, що положення Договору не містять беззаперечного визначення обов`язків постачальника щодо оплати залізничного тарифу та послуг експедиторів, окрім посилань на базис поставки DDP міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.
Так, Договір містить наступні положення щодо вирішення питання витрат, пов`язаних з доставкою вантажу:
- пункт 2.1.1 розділу "Базові умови та строки поставки": "Сторони узгоджують, що у додаткових угодах до договору можуть бути узгоджені інші умови поставки вугілля. Сторони обумовлюють, що у разі узгодження сторонами по договору інших умов поставки вугілля, витрати по доставці вугілля у будь-яке узгоджене сторонами місце поставки відшкодовується постачальнику покупцем";
- пункт 2.4 розділу "Базові умови та строки поставки": "Покупець може відшкодувати постачальнику вартість провізної плати. У разі постачання товару залізничним транспортом, оплата здійснюється в розмірі залізничного тарифу для вагонів парку залізниць, який встановлений "Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, а також витрат постачальника на оплату експедиційних послуг в розмірі не вище 2% від вартості перевезення вугілля";
- пункт 6.8 розділу "Відповідальність сторін": "У випадку, якщо постачальник приймає рішення про повернення/переадресацію вагонів до моменту їх прибуття на станцію призначення (ТЕС), усі витрати, пов`язані з транспортуванням вугілля на адресу ТЕС та поверненням/переадресацією, у тому числі залізничний тариф, послуги експедитора та інші, сплачуються постачальником самостійно або відшкодовуються постачальником покупцю чи будь-якій третій особі, за рахунок якої здійснювалось таке транспортування, повернення, переадресація. Зазначені витрати сплачуються постачальником покупцю/або третій особі протягом 15 днів з дня отримання рахунку. При цьому, згодою постачальника на таке відшкодування вважається зазначення ним в листі про повернення/переадресацію до прибуття вагонів на ТЕС платника залізничного тарифу".
Суди дійшли висновку, що відповідно до змісту пункту 2.4 розділу "Базові умови та строки поставки" Договору сторони домовились про альтернативу у питанні відшкодування спірних витрат (як за рахунок постачальника, так і за рахунок покупця).
4.11. Постачання вугільної продукції відбувалось у період з серпня 2015 року по квітень 2016 року. При цьому, незважаючи на узгоджений сторонами у Договорі базис поставки DDP, позивач самостійно сплачував залізничний тариф та послуги експедиторів у зв`язку з постачанням товару на підставі Договору.
Претензій відносно оплати витрат, пов`язаних з перевезенням вантажів, позивачем заявлено не було і під час розгляду справи позивач звернувся до відповідача з вимогою №20/02-1 від 20.02.2019 про виконання грошових зобов`язань щодо відшкодування збитків, які виникли у нього внаслідок сплати провізної плати замість відповідача за Договором, яка залишена відповідачем без задоволення.
Як стверджує позивач і встановлено судами, для забезпечення виконання умов Договору між ним і експедиторами були укладені договори:
- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна транспортна компанія" - договір №217/13 від 16.10.2013 (тобто, ще задовго до укладення Договору з відповідачем),
- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Модальні транспортні перевезення" - договір №78/15 від 01.09.2015 (тобто, через 2, 5 місяці після підписання сторонами специфікації №1 від 10.06.2015 і через 1 місяць після отримання 31.07.2015 товару згідно акту приймання-передачі вугільної продукції),
- з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-Експедиційна Компанія "Енерготранс" - договір №Э-14/07-2015 від 14.07.2015 (тобто, в межах строку здійснення відповідачем першої поставки 31.07.2015).
Суди встановили, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача організувати перевезення і оплатити його або про його бездіяльність зі сплати залізничного тарифу і послуг експедитора.
4.12. Згідно наданих відповідачем копій договорів, ним були укладені договори про надання експедиційних послуг від 21.04.2015 №1537 з ДП "Донецька залізниця", від 14.05.2015 №13/15 з ТОВ "Транспортна промислова логістика", від 01.09.2015 №90 з ТОВ "Транскомплектмаш".
4.13. Згідно позиції позивача вперше постачальник допустив порушення по Договору, коли не забезпечив своєчасну поставку за специфікацією №1 від 10.06.2015, відтак, як стверджує позивач, оскільки поставка за Договором мала була здійснюватися рівномірно, він з власної ініціативи взяв на себе зобов`язання з оплати залізничного тарифу та послуг експедиторів.
Договір постановки був укладений сторонами у справі 10.06.2015, специфікація №1 датована 10.06.2015.
При цьому судами встановлено, що за правилами пункту 2.1 Договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки на умовах DDP згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі.
Згідно специфікації №1 від 10.06.2015, постачальник має надати покупцю вугілля кам`яне марки П 0-200; вантажоодержувач: Слов`янська ТЕС СО ПАТ "Донбасенерго", Донецька обл., м. Миколаївка; станція "Електрична" Донецької залізниці, строк відвантаження вугілля: червень 2015 року, строк постачання вугілля: червень-липень 2015 року.
При цьому вже 12.06.2015 позивач звернувся до ТОВ "ТНТК" із заявкою про організацію перевезення вантажу - вугілля кам`яного марки Пр 0-200 у кількості 174 вагона в червні 2015 року зі станції Нижньокринка, відправник Шахтоуправління "Донбас" на станцію "Електрична" Донецької залізниці, Слов`янська ТЕС, Донецька обл., м. Миколаївка.
Як встановлено судами, здійснюючи організацію перевезень вантажу протягом серпня 2015 року - квітня 2016 року, позивач розпорядження подати вагони під завантаження вантажу надавав експедиторам завчасно, тобто, у подані саме за заявками позивача вагони завантажувалось вугілля згідно з Договором.
4.14. Судами встановлено, що відповідно до специфікацій до договору сторони узгодили ціну вугілля камʼяного без урахування залізничного тарифу.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.