Постанова
Іменем України
7 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 335/262/17
Провадження № 14-348 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - позивач) до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відділ ДВС), Закритого акціонерного товариства "Інвестиції та нерухомість" (далі - товариство) про зняття арешту з майна
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 січня 2017 року, постановлену суддею Рибалко Н. І., й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі Гончар М. С., Кочеткової І. В. і Маловічко С. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 29 грудня 2016 року позивач звернуся до суду з позовом, в якому просив зняти арешт з нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 62, накладений згідно з постановою відділу ДВС від 11 жовтня 2007 року АА № 744151 (500/9) (далі - постанова від 11 жовтня 2007 року), реєстраційний номер обтяження 5822973.
2. Мотивував позов такими обставинами :
2.1. 16 березня 2009 року Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення у справі № 20/506/07, яке набрало законної сили, про визнання за державою права власності на майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 62, яке складається з навісів (літ. "Б", "В", "Г", "Д", "М"),вбиральні (літ. "Н"), 1, 2, 4 - воріт; 3, 5, 7 - огорожі, 6 - автостоянки, 1 - замощення, "сторожки" (літ. "Е"), "битовки" (літ. "Ж", "К"), приміщення кафе (літ. "Л", "З") (далі - спірне майно), і про витребування цього майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекорд Інвест" на користь позивача.
2.2. У жовтні 2016 року під час нотаріального посвідчення змін до договору оренди спірного майна позивачу стало відомо про накладення на нього арешту на підставі постанови від 11 жовтня 2007 року.
2.3. Позивач звертався до начальника відділу ДВС з листом № 11-22-06525 від 25 листопада 2016 року щодо проведення перевірки законності здійснення виконавчого провадження та скасування постанови від 11 жовтня 2007 року. Проте відповідь на це звернення не отримав.
2.4. Накладений арешт позбавляє позивача можливості розпоряджатися спірним майном, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 10 січня 2017 року Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки вважав, що спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
4. Мотивував ухвалу тим, що позивач оскаржує дії державного виконавця як суб`єкта владних повноважень з приводу скасування арешту на спірне майно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 4 травня 2017 року Апеляційний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою змінив ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 січня 2017 року в частині обґрунтування відмови у відкритті провадження у справі.
6. Апеляційний суд мотивував ухвалу так :
6.1. Суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі, однак помилково вважав, що справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
6.2. Позовні вимоги пов`язані зі спором про право на спірне майно, суб`єктами правовідносин є юридичні особи, а тому спір треба розглядати за правилами господарського судочинства.
6.3. У разі, якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна позови про зняття арешту з майна слід розглядати за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У червні 2017 року позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
8. 19 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
9. Мотивував ухвалу тим, що позивач оскаржує ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10 січня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2017 року з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Позивач мотивує касаційну скаргу так:
10.1. Позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходження цього майна або основної його частини (стаття 114 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час подання позову). Тому позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя саме за правилами цивільного судочинства.
10.2. Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час подання позову, справи про зняття арешту з майна не були підвідомчі господарському суду.
(2) Позиція відділу ДВС
11. У жовтні 2017 року відділ ДВС подав заперечення на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
12. Мотивує заперечення так:
12.1. Суд апеляційної інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права.
12.2. На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 3 жовтня 2007 року у справі № 02-12а/23597 про накладення в інтересах позивача арешту на належне товариству спірне майно.
12.3. 11 жовтня 2007 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаної ухвали суду, а 12 жовтня 2007 року - постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у чинній на той час редакції.
12.4. Матеріали виконавчих проваджень, які були завершені у 2007 - 2013 роках, знищені відповідно до пунктів 9.9-9.12 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5.
12.5. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі постанови відділу ДВС від 11 жовтня 2007 року на спірне майно, яке є власністю товариства, накладений арешт. Крім того, у цій довідці вказано про наявність інших обтяжень спірного майна, накладених на підставі постанов про арешт майна боржника й оголошення заборони на його відчуження від 24 вересня 2009 року та від 23 березня 2012 року.
(3) Позиція товариства
13. Товариство позиції щодо касаційної скарги не висловило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Щодо юрисдикції суду
14. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що спірне майно знаходиться під арештом, підставою накладення якого згідно з державним реєстром є постанова від 11 жовтня 2007 року.
15. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
16. ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвал судами першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис викладений у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
17. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.
18. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суд розглядав за правилами цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору була фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувався за правилами іншого судочинства.