Ухвала
07 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 310/8955/17
Провадження № 14-559 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області із зазначеним позовом в якому, уточнивши позовні вимоги, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4, у сумі 1 000,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2017 року і до повноліття дитини.
2. Позов мотивовано тим, що з 15 березня 2008 року ОСОБА_3 перебувала із ОСОБА_2 у шлюбних відносинах та мешкала разом із ним в місті Осло (Королівство Норвегія). 20 грудня 2011 року шлюбні відносини з відповідачем припинилися. Від шлюбу сторони спору мають сина - ОСОБА_4, який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір`ю та перебуває на її повному утриманні. Батько ведучи антисоціальний спосіб життя, неодноразово перебував у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння у присутності дитини, постійно влаштовував сварки, ухиляється від матеріального забезпечення свого сина та провокує нервові зриви у дитини.
3. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2018 року відкрито провадження у цій справі, а ухвалою від 28 лютого 2019 року провадження у цій справі закрито.
4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 22 листопада 2017 року позивачка разом з дитиною перетнула кордон Королівства Норвегія й виїхала до США, потім вони приїхали в Україну. Зазначене переміщення ОСОБА_4 за межі Королівства Норвегії відбулось без згоди батька. 29 листопада 2017 року ОСОБА_2 повідомив норвезькі правоохоронні органи про викрадення дитини. За цим фактом позивачку разом із ОСОБА_4 було оголошено у міжнародний розшук, ОСОБА_3 пред`явлено звинувачення у викраденні дитини. 03 жовтня 2018 року Директорат у справах дітей, молоді і сім`ї Норвегії на підставі заяви батька розпочав процедуру повернення дитини до Королівства Норвегії.
5. При відкритті провадження у справі суд першої інстанції не мав даних поліції Королівства Норвегії стосовно того, що позивачка разом із ОСОБА_4 перетнула кордон Королівства Норвегія без згоди відповідача. Отже, суд першої інстанції не мав правових підстав для відкриття провадження у цій справі, оскільки мати неправомірно перемістила ОСОБА_4 в Україну, а його батько, який має право опіки над ним, не погодив таке переміщення. Крім того, позовна заява подана до суду першої інстанції ще до закінчення одного року з моменту, коли відповідач дізнався про місцеперебування його дитини.
6. Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не дотримався вимог законодавства України, оскільки визначившись, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, яке має визначатись з урахуванням суб`єктного складу правовідносин, дійшов помилкового висновку, що у відповідності до територіальної підсудності справу мають розглядати судові органи Королівства Норвегія.
8. У травні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. Зокрема, касаційна скарга мотивована тим, що мати неправомірно перемістила ОСОБА_4 в Україну. Батько цієї дитини має право опіки над нею та не погоджував таке переміщення. Крім того, позовна заява була подана до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ще до спливу одного року з моменту, коли відповідач дізнався про місцеперебування його дитини. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року за касаційною скаргою ОСОБА_2 відкрите касаційне провадження у справі, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2019 року цивільна справа № 310/8955/17 призначена до судового розгляду.