|
| |
|
|
|
Постанова
іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 233/5288/15-к
провадження № 51-7384км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
(в режимі відеоконференції),
захисників Тарахкала М. О., Могуренка М. В.,
захисників Шамардіна В. М., Довженка В. І.
(в режимі відеоконференції),
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,
(в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги з доповненнями засудженого ОСОБА_2, касаційні скарги його захисників Тарахкала М. О., Шамардіна В. М., Довженка В. І., а також касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 1 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015050000000197, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Костянтинівки Донецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, пунктами 1, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 ст. 187, пунктами 1, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м. Краматорська Донецької області, жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 і ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду засуджено:
- ОСОБА_2 : за ч. 4 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна; за пунктами 1, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 263 КК (в редакції 2001 року) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_2 звільнено від цього покарання у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності;
- ОСОБА_1 : за ч. 3 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна; за пунктами 1, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 263 КК (в редакції 2001 року) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено від цього покарання у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності;
- ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 і ч. 4 ст. 187 КК - до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 10 червня 2009 року по 10 липня 2015 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та постановлено вважати його таким, що фактично відбув покарання, призначене за цим вироком суду.
Початок строку відбування покарання засудженим визначено обчислювати з дня їх затримання - 10 червня 2009 року. Судом вирішено цивільні позови, долю речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, за таких обставин.
Так, 21 жовтня 2008 року приблизно о 19:00 ОСОБА_1 та невстановлена особа, одягнувши на голови маски, протиправно проникли через незамкнені ворота до приміщення гаражу № АДРЕСА_9, де, діючи за попередньою змовою, здійснили напад на потерпілого ОСОБА_7, у процесі якого ОСОБА_1 завдав остнньому декількох ударів по обличчю, та стали погрожувати застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я, демонструючи невстановлений предмет, схожий на обріз мисливської рушниці, який тримав у руках ОСОБА_1, та наказали лягти на підлогу обличчям униз.
Після того, як ОСОБА_7 ліг на підлогу, ОСОБА_1 приставив до його голови невстановлений предмет, схожий на обріз мисливської рушниці, та завдав ним приблизно 10-12 ударів по голові та тілу, заподіявши легких тілесних ушкоджень і висловив потерпілому вимогу видати гроші, а невстановлена досудовим слідством особа в цей час шукала гроші та цінне майно в гаражі. З`ясувавши у потерпілого, що кошти перебувають в автомобілі "Shevrolet Ewanda", співучасники заволоділи грошима та іншим майном, розпорядившись ними на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 3950 грн.
Також за вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених - ч. 4 ст. 187, пунктами 1, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК, а ОСОБА_5 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 і ч. 4 ст. 187 КК, за таких обставин.
Приблизно у грудні 2008 року ОСОБА_2, працюючи інженером з охорони праці Костянтинівського управління газового господарства, припустив, що у начальника вказаного управління ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_9, яка обіймала посаду головного бухгалтера управління, за місцем їх проживання може бути велика сума грошей - не менше 100 000 дол. США, про що він повідомив своєму двоюрідному брату ОСОБА_1 та запропонував скоїти розбійний напад із проникненням у житло з метою заволодіння майном та вищевказаними грошима в особливо великих розмірах, що належать ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на що ОСОБА_1 погодився.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили залучити до вчинення злочину знайомого ОСОБА_5, якому в січні 2009 року запропонували взяти участь у вчиненні розбійного нападу з проникненням у житло з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, на що ОСОБА_5 погодився.
Далі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розробили план підготовки та вчинення злочину, відповідно до якого вони повинні були шляхом спостереження за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 установити розпорядок їх дня, після чого у зручний для них час вчинити розбійний напад. При цьому вони розподілили між собою ролі, відповідно до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали проникнути у житло потерпілих та заволодіти майном, а ОСОБА_5 - доставити їх до місця вчинення злочину на своєму автомобілі та забрати їх звідти з викраденим. З метою реалізації злочинного плану, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою групою осіб у період із січня по травень 2009 року, використовуючи належний ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ-2199 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) та належний ОСОБА_5 автомобіль ВАЗ-2110 (державний номерний знак НОМЕР_3 ), стежили за ОСОБА_8 та ОСОБА_9, установивши їх розпорядок дня та маршрути пересувань.
У процесі підготовки до вчинення злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приблизно у травні 2009 року придбали маски з прорізами для очей, що приховують обличчя, рукавички, стартові пакети до мобільних телефонів для зв`язку між собою під час вчинення злочину, свинцеві грузила у вигляді кульок, що використовуються для риболовлі, моток скотчу.
Як знаряддя вчинення злочину засуджені вирішили використовувати наявні у ОСОБА_2 наручники, ніж та газовий пістолет "RG-88" № НОМЕР_4 калібру 9 мм із якого ОСОБА_2 раніше шляхом видалення зі стволу втулки з розсікачем виготовив вогнепальну зброю. Вказаний пістолет та 7 набоїв із гумовими кулями несмертельної дії калібру 9 мм ОСОБА_2 у травні 2009 року передав ОСОБА_1 з метою виготовлення останнім із цих набоїв боєприпасів за допомогою придбаних ними свинцевих грузил у вигляді кульок, а також вражаючої сили пістолета.
26 травня 2009 року приблизно о 9:00 ОСОБА_1, перебуваючи в гаражному боксі ( АДРЕСА_7 ), дістав гумові кулі з набоїв та вставив на їх місце свинцеві грузила у вигляді кульок, після чого затиснув гільзу набоїв, тим самим незаконно виготовив 7 набоїв, які є боєприпасами. Використовуючи один із виготовлених боєприпасів, ОСОБА_1 здійснив постріл із указаного пістолета в металеве відро, переконавшись у вражаючій дії кулі та можливості його використання як знаряддя вчинення злочину.
Цього ж дня приблизно о 10:30 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на автомобілі ВАЗ-2110 під керуванням останнього прибули до м. Костянтинівки в район розташування будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_9, після чого ОСОБА_5 повернувся до м. Краматорська, а ОСОБА_1 відповідно до раніше розробленого плану, взявши із собою вищезазначений пістолет та маску, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_5, підійшов до будинку АДРЕСА_8, де проживали потерпілі, і, перестрибнувши через огорожу, незаконно проникнув у двір, після чого шляхом вільного доступу зайшов у будинок, пройшов на веранду, де драбиною піднявся на другий поверх та в одній із кімнат став чекати на потерпілих, які приїхали додому приблизно о 14:00. Залишаючись у вказаній кімнаті й спостерігаючи через вікно за ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_1 став очікувати зручного моменту для нападу на них.
26 травня 2009 року приблизно о 17:10-18:00, ОСОБА_5, реалізуючи спільний злочинний намір, привіз на автомобілі ВАЗ-2110 ОСОБА_2 за проханням останнього з м. Краматорська до м. Костянтинівки, висадивши його неподалік від того місця, де вранці цього ж дня висадив ОСОБА_1 , а сам повернувся до м. Краматорська.
У цей же день приблизно о 18:00 ОСОБА_1, дочекавшись зручного моменту, коли потерпілі перебували удвох на веранді вказаного будинку, надів маску і спустився з другого поверху, після чого, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, напав на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і, погрожуючи застосуванням пістолета, який він тримав у руці, наказав їм зайти у приміщення будинку та лягти на підлогу обличчям униз. Останні виконали такі вимоги, а ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 і сказав заходити у приміщення будинку. ОСОБА_2, надівши маску, незаконно потрапив у будинок, де вони разом із ОСОБА_1 завели за спину руки ОСОБА_8 та наділи на нього наручники, а ОСОБА_1 обмотав навколо рота ОСОБА_9 скотч і протягом 30-40 хвилин стали вимагати у потерпілих гроші, при цьому погрожуючи застосуванням пістолета, який ОСОБА_1 передав ОСОБА_2, та наявним у останнього ножем, у процесі чого заволоділи майном потерпілих на загальну суму 26 643,71 грн.
Після цього, усвідомивши, що іншого цінного майна і грошей у потерпілих немає, та зважаючи на те, що, на думку ОСОБА_2, його впізнала ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за пропозицією останнього прийняли спільне рішення вбити потерпілих з метою приховання вчиненого ними розбійного нападу.
Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виходячи за межі раніше обумовленої домовленості з ОСОБА_5 щодо скоєння розбійного нападу, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті двом особам, та приховання іншого злочину, діючи умисно за попередньою змовою ІНФОРМАЦІЯ_4 в період приблизно з 19:00 до 21:30 ОСОБА_2 з вищевказаного належного йому пістолета здійснив два постріли в живіт ОСОБА_8, від чого останній помер цього ж дня приблизно о 21:30. Причиною смерті потерпілого стало гостре недокрів`я внутрішніх органів, обумовлене проникаючим пораненням черевної стінки.
Надалі ОСОБА_2 сказав ОСОБА_1 вбити ОСОБА_9 і передав йому пістолет. ОСОБА_1 намагався здійснити постріл, але ця спроба виявилась невдалою, оскільки пістолет заклинило.
З метою доведення свого злочинного наміру до кінця ОСОБА_2 передав викидний ніж ОСОБА_1, який той узяв у праву руку та завдав ним одного удару в шию ОСОБА_9
ОСОБА_2 , побачивши, що потерпіла жива, взяв на кухні належний потерпілим кухонний ніж, який передав ОСОБА_1, котрий завдав ним одного удару ОСОБА_9 у живіт, після чого передав ніж ОСОБА_2, який також ударив ножем потерпілу у живіт. Причиною смерті потерпілої ОСОБА_9 стало загальне недокрів`я внутрішніх органів, зумовлене вищеописаними пораненнями шиї та грудної клітки.
Після вчинення злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_10, діючи відповідно до раніше розробленого плану, вийшли на автодорогу Костянтинівка - Краматорськ, звідки їх приблизно о 22:00 на автомобілі ВАЗ-2110 забрав ОСОБА_5, якому зателефонував ОСОБА_2 й попросив про це, та відвіз їх на дачу ( АДРЕСА_7 ), що належить матері ОСОБА_2, де останній та ОСОБА_1 закопали викрадене майно біля паркану на подвір`ї вказаного домоволодіння, а гроші поділили на трьох.
Крім того, ОСОБА_2 приблизно у 2005-2006 році незаконно придбав вищевказаний пістолет, який переніс у гараж, розташований на території домоволодіння АДРЕСА_7, де за невстановлених обставин шляхом видалення втулки з розсікачем у каналі ствола зазначеного пістолета незаконно виготовив вогнепальну зброю та став умисно, незаконно зберігати пістолет без передбаченого законом дозволу в гаражі вказаного домоволодіння та носити без передбаченого дозволу.
25 травня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою використання зазначеного пістолета для вчинення злочину за невстановлених обставин придбали у невстановленої особи свинцеві грузила у вигляді кульок, які разом із зазначеним пістолетом і 7 набоями з гумовими кулями несмертельної дії калібру 9 мм перенесли до гаражу, розташованого на території вищевказаного домоволодіння.
26 травня 2009 року приблизно о 9:00 ОСОБА_1, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2, перебуваючи в зазначеному гаражі, витягнувши гумові кулі з набоїв, вставив у них свинцеві кульки, після чого затиснув гільзу набоїв, тим самим незаконно виготовивши сім боєприпасів. Там же ОСОБА_1 зробив один постріл з цього пістолета у відро, після чого пістолет і шість набоїв незаконно зберігав та взяв із собою до м. Костянтинівки, куди поїхав на автомобілі ВАЗ-2110 під керуванням ОСОБА_5, тобто носив при собі без передбаченого законом дозволу.
26 травня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із застосуванням вищезгаданого пістолету та набоїв вчинили розбійний напад і вбивство ОСОБА_8 та ОСОБА_9, після чого закопали його разом із майном на території вказаного домоволодіння.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2, його захисників Шамардіна В. М., Довженка В. І., засудженого ОСОБА_1 та його захисника Новікова О. О., а апеляційну скаргу прокурора задовольнив. Вирок суду змінив, виключив із мотивувальної частини вироку посилання суду на кваліфікуючу ознаку "виготовлення" вогнепальної зброї при кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК та визначив вважати привільною кваліфікацію дій останнього за цим складом злочину як умисне, незаконне носіння, зберігання та передача вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк їх попереднього ув`язнення з 10 червня 2009 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах з доповненнями засуджений ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Також засуджений просить на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК закрити кримінальне провадження за ч. 1 ст. 263 КК. Крім іншого, вказує на те, що суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження за відсутності захисника Довженка В. І., участь якого є обов`язковою, що призвело до порушення його права на захист. На думку скаржника, апеляційний розгляд проведено незаконним, упередженим складом суду та безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про відвід цього складу. Стверджує, що в апеляційній скарзі з доповненням він заявляв клопотання в порядку ч. 3 ст. 404 КПК про дослідження доказів та під час апеляційного розгляду просив дослідити показання свідків, відтворивши технічний запис суду першої інстанції або викликати їх та допитати у суді, проте апеляційний суд усупереч вимогам КПК залишив це клопотання без розгляду. У зв`язку з тим, що показання потерпілого ОСОБА_4, надані ним під час досудового розслідування та судового розгляду, містять протиріччя, сторона захисту заявила клопотання про необхідність оголошення його первинних показань, однак суд безпідставно відмовив у його задоволенні. Крім того, скаржник посилається на те, що ні органом досудового розслідування, ні судами не було встановлено точного часу смерті потерпілого ОСОБА_8, про що засуджений також заявляв клопотання, однак суд відмовив у його задоволенні. У судових рішеннях не зазначено конкретного способу і механізму заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9, які стали причиною її смерті, а з формулювання обвинувачення незрозуміло, куди саме було завдано ушкоджень. Стверджує, що протоколи слідчих дій не узгоджуються ні між собою, ні з іншими матеріалами кримінального провадження, а під час проведення слідчих дій з ОСОБА_1 до нього застосовувались незаконні методи слідства з боку правоохоронних органів з метою отримання визнавальних показань. Обвинувальний акт складено з порушеннями вимог ч. 5 ст. 291 КПК, оскільки він містить висунуте ОСОБА_1 обвинувачення за дії, які не становлять злочинності діяння (за ч. 1 ст. 263 КК), а при кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 115 КК було допущено неточність формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. На думку засудженого, оскільки в обвинувальному акті відсутнє конкретне обвинувачення, він підлягав поверненню прокурору. ОСОБА_2 зазначає, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ч. 2 ст. 109 КПК, якою визначено, що саме він має містити; крім того, вирок суду було ухвалено незаконним складом, як і призначення запасного судді, розгляд провадження відбувся з грубим порушенням як вимог КПК щодо безпосередності дослідження доказів (показань свідків), так і права ОСОБА_2 на захист. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні всупереч вимогам статей 23, 359 КПК проаналізував та послався як на докази винуватості ОСОБА_2 на відеозаписи частини слідчих дій, які не відтворювалися ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної. Суди всупереч вимогам ст. 95 КПК на підтвердження винуватості ОСОБА_2 поклали в основу рішень показання ОСОБА_1 і ОСОБА_5, а також обґрунтували їх недопустимими доказами, одержаними незаконним шляхом та з грубим порушенням КПК. Стверджує, що відтворення обстановки та обставин подій від 11 червня 2009 року за участю ОСОБА_1 проводилося з грубим порушенням вимог КПК 1960 року без захисника, що підтверджується показаннями засудженого та відеозаписом цієї слідчої дії, без участі понятих, із застосуванням методів примусу та тиску на засудженого. Також під час проведення вказаної слідчої дії було вилучено предмети за відсутності власника житла та його дозволу, без складання відповідного протоколу та винесення постанови слідчим. ОСОБА_11 . А стверджує, що слідчий приховав від суду докази, які його, засудженого, виправдовують, та надав суду сфальшований диск невідомого походження з відеоматеріалом відтворення обстановки і обставин подій за участю ОСОБА_1 Зазначає, що протокол відтворення обстановки та обставин подій від 12 червня 2009 року за участю ОСОБА_1 також є недопустимим доказом, він містить лише показання засудженого, і жодних інших процесуальних джерел доказів у ньому не зафіксовано. Крім того, на думку засудженого, огляд місця події було проведено з грубими порушення кримінального процесуального закону, без обов`язкової участі понятих тощо, а тому протокол огляду від 27 травня 2009 року є незаконним. Крім того, 17 червня 2009 року було проведено очну ставку між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 за відсутності захисника останнього, що підтверджується показаннями засудженого та протоколом цієї слідчої дії. Апеляційний суд, як вважає скаржник, не навів переконливих мотивів на спростування доводів в апеляційній скарзі щодо недозволених методів ведення досудового слідства і непроведення належного та об`єктивного розслідування за скаргами засуджених. А ухвала суду всупереч вимогам ч. 1 ст. 419 КПК не містить найменування (номера) кримінального провадження. Вказує на те, що 10 червня 2009 року було проведено безперервно (більше ніж дев`ять годин) допит ОСОБА_1 у нічний час, що свідчить про піддання останнього катуванню та нелюдському поводженню з метою примусити його визнати вину у злочинах яких він не скоював, а також про застосування до нього недозволених методів психологічного та психічного тиску з боку працівників правоохоронних органів. ОСОБА_2 стверджує, що суди проігнорували неодноразові заяви та скарги засуджених про застосування до них на стадії досудового слідства недозволених методів та не надали цим обставинами жодної оцінки у своїх рішеннях, що вказує на неповноту, однобічність і упередженість судового розгляду. З огляду на викладене право ОСОБА_2 на захист, на його думку, зазнало обмеження, і він був позбавлений можливості скористатися справедливим судом, що суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція). Вказує на те, що стороною обвинувачення було сфальсифіковано частину матеріалів кримінального провадження. А суди безпідставно відхили докази сторони захисту, які доводять невинуватість ОСОБА_13, спростувавши їх недопустимими та неналежними доказами, отриманими з порушеннями кримінального процесуального закону. Також зазначає, що працівники міліції погрожували засудженому ОСОБА_5 катуванням у разі, якщо він відмовиться писати пояснення під диктовку начальника карного розшуку ОСОБА_14, у разі ж згоди написати такі пояснення його не заарештовуватимуть, і він буде проходити у справі як свідок. Зазначає, що надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів. Про всі вищевказані порушення ОСОБА_2 зазначав в апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції всупереч ст. 419 КПК цих доводів у своєму рішенні не виклав і не спростував. До того ж цей суд неправильно, на думку скаржника, зарахував засудженим у строк відбування покарання строк їх попереднього ув`язнення.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі, яка є аналогічною касаційній сказі засудженого ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Також засуджений просить на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК закрити кримінальне провадження за ч. 1 ст. 263 КК. Крім іншого, вказує на те, що кримінальне провадження як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції було розглянуто однобічно, упереджено, незаконним складом суду, як і визначення запасного судді, та з грубим порушенням його прав гарантованих Конвенцією. Апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК не навів переконливих мотивів на спростування доводів в апеляційних скаргах щодо недопустимості доказів, покладених в основу вироку, належним чином не перевірив доводів про недотримання місцевим судом вимог кримінального процесуального закону та не зазначив підстав, на яких визнав скарги необґрунтованими. Зазначає, що відтворення обстановки та обставин події 11 червня 2009 року було проведено без участі його захисника та понятих. Крім того, очну ставку між ним та ОСОБА_5 також проведено без участі захисника. Таким чином, слідчі дії було проведено з численними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, як і експертизи у кримінальному провадженні, про що було детально зазначено в апеляційних скаргах. Вказує на те, що слідчий сфальсифікував частину матеріалів кримінального провадження, а його, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 незаконно тримали під вартою. Показання, надані під час досудового розслідування, він надав під тиском та не підтвердив їх у суді. Зазначає, що проведення з ним тривалих та виснажливих слідчих дій у нічний час вказує на піддання його катуванню та нелюдському поводженню з метою примусити визнати вину у вчиненні злочинів, яких він не скоював, а також вказує на застосування до нього під час досудового слідства недозволених методів психологічного та фізичного тиску з боку працівників правоохоронних органів. Наголошує на невідповідності обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК. Стверджує, що суд у вироку інакше, ніж в обвинувальному акті, виклав обставини вчинення розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і при цьому змінив обставини вчинення кримінального правопорушення, виклав свою версію обвинувачення, яке йому не висувалося, та таких своїх дій ніяк не обґрунтував. Також суд не вжив заходів щодо допиту ОСОБА_5, однак оголосив його показання, дані під час досудового розслідування, та послався на них у вироку. Крім того, апеляційний суд неправильно, на думку скаржника, зарахував засудженим у строк покарання строк їх попереднього ув`язнення.