Постанова
іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 711/5284/18
провадження № 51-1508км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Гаврилюка С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2018 року, у кримінальному провадженні, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Сєвєродонецьк Луганської області, жительки АДРЕСА_2 ), такої, що судимостей не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 з 31 серпня 2015 року перебувала на обліку Управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - Управління) як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України. При цьому вона, достовірно знаючи, що у її власності перебуває квартира АДРЕСА_2, знаходячись в робочий час в адміністративному приміщенні установи (бул. Шевченка, 307 у м. Черкаси) подала до Управління заяву про призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначила неправдиві відомості про відсутність у неї та членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія. Своїми діями ОСОБА_1 ввела в оману працівників Управління в наслідок чого їй було виплачено із держбюджету 7965, 98 грн.
Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу захисника Гаврильченка В. М., вирок районного суду щодо ОСОБА_1 скасував та закрив провадження у справі за відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційний суд врахував лише доводи сторони захисту, зокрема показання самої ОСОБА_1, при цьому упереджено підійшов до оцінки доказів обвинувачення, не взяв до уваги інші докази, проте надав їм протилежну, ніж місцевий суд, оцінку. Апеляційний суд вибірково вивчив письмові докази у справі та обґрунтував своє рішення суперечливими та не перевіреними поясненнями обвинуваченої про необізнаність з порядком надання грошової допомоги, при цьому поза увагою залишив показання представника потерпілого Конопатської В. О. щодо роз`яснень ОСОБА_1 . положень Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам та наслідки його невиконання при зверненні із заявою на отримання такої допомоги. Також суд проігнорував наявні в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 про взяття її на облік та про призначення щомісячної адресної допомоги.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник Гаврильченко В. М. зазначає про необхідність залишення її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам матеріального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Зважаючи на ці законодавчі положення та приписи ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Апеляційний суд при перегляді вироку суду першої інстанції зазначених вимог закону належно не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК.
Апеляційний суд, розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, а тому вирок місцевого суду скасував та закрив кримінальне провадження.
При цьому, на думку апеляційного суду, умислу на заволодіння державними коштами шляхом обману у ОСОБА_1 не було, а її дії носили характер необережної помилки, викликаної недостатньо ретельним ставленням до заповнення відповідних документів на отримання допомоги, а також зумовленою недостатньою обізнаністю щодо умов отримання цієї допомоги.
Однак, колегія суддів не погоджується з наведеними висновками апеляційного суду і вважає їх передчасними та суперечливими, виходячи з нижченаведеного.