Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 712/9040/15-ц
провадження № 61-29258св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Державне підприємство "Черкаське будівельно-монтажне управління",
третя особа - Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2016 року у складі судді Кузьменка В. А. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2017 року у складі колегії суддів: Ювшина В. І., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У серпні 2015 року позивачі звернулися до суду із позовом, у якому просили, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати майнове право ОСОБА_1, ОСОБА_2 на квартиру № 5, загальною площею 65, 85 кв. м , у першій черзі 130-ти квартирного житлового будинку на АДРЕСА_3, та визнати право на отримання квартири у цьому житловому будинку.
Позивачі на обґрунтування своїх вимог посилались на те, що 05 жовтня 2006 року вони уклали договір № 4 на придбання житла - квартири № 5 , загальною площею згідно з проектом АДРЕСА_6, у порядку дольової участі з Державним підприємством "Черкаське будівельно монтажне управління" (далі - ДП "ЧБМУ"). Відповідно до умов зазначеного договору дольовик сплачує за загальну площу житла, що передається забудовником за договірною ціною, яка складає у розрахунку 2 700, 00 грн за 1 кв. м загальної площі. Загальна сума на момент укладання договору становить 177 795, 00 грн. Свої обов`язки, обумовлені договором, позивачі виконали повністю. У свою чергу, відповідно до умов договору відповідач зобов`язувався збудувати житло на суму коштів, вкладених дольовиком, і передати позивачам квартиру АДРЕСА_7 до 30 червня 2008 року. На момент звернення до суду квартира за умовами договору не передана і відповідачем не визнається право позивачів на цю квартиру.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні унаслідок його необґрунтованості.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 майнові права на квартиру № 5, загальною площею 65, 85 кв. м , у першій черзі 130-ти квартирного житлового будинку на АДРЕСА_3, та визнано право на отримання квартири в житловому будинку, який розташований у АДРЕСА_8 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції керувався тим, що позивачі виконали всі умови договору, які необхідні і достатні для отримання права вимоги щодо переходу права власності на об`єкт будівництва та набуття майнових прав на цей об`єкт.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, додатково зазначивши, що оскільки договір є обов`язковим для виконання сторонами і, враховуючи, що одна із сторін договору ДП "ЧБМУ" безпідставно відмовляється від його виконання, не враховуючи належне виконання позивачами своїх зобов`язань, які витікають із договору, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про необхідність захисту порушених майнових прав позивачів шляхом задоволення заявлених позовних вимог.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Міністерство оборони України (далі - Міністерство), не погодившись із судовими рішеннями, у серпні 2017 року подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суди дійшли необґрунтованих висновків про доведеність позову, оскільки матеріали справи не містять доказів, що будівництво спірного будинку проводилось із залученням грошових коштів фізичних осіб. ДП "ЧБМУ" не мало право укладати с фізичним чи юридичними особами договори про залучення грошових коштів для будівництва, оскільки договір про спільну забудову від 25 травня 2004 року, укладений між Міністерством та ДП "ЧБМУ", втратив чинність з 07 вересня 2004 року. Судами не взято до уваги, що відповідно до додаткового договору від 25 березня 2009 року до договору генерального підряду власником багатоквартирного будинку є Міністерство. Окрім цього, посилалось на те, що відповідно до рішення суду від 21 вересня 2010 року у справі № 2-446/10 на користь позивачів стягнуто збитки, а тому їх право захищене у відповідний спосіб і звернення до суду із цим позовом є безпідставним.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивачі просили касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості та безпідставності.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05 жовтня 2006 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ДП "ЧБМУ" укладено договір № 4 на придбання житла - квартири № 5 , загальною площею згідно з проектом АДРЕСА_6, у порядку дольової участі з ДП "ЧБМУ". Відповідно до умов зазначеного договору дольовик сплатив загальну площу житла, що передається забудовником за договірною ціною, яка складає з розрахунку 2 700, 00 грн за 1 кв. м загальної площі.
Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордеру від 12 жовтня 2006 року № 267 року позивачі сплатили 64 660, 00 грн, до ордеру від 18 жовтня 2006 року № 272 на суму 44 440, 00 грн, до ордеру від 04 грудня 2006 року 68 695, 00 грн. Загальна сплачена сума склала 177 795, 00 грн як дольова участь у будівництві квартири АДРЕСА_7 .
Відповідач відмовляється виконати умови договору та передати у власність позивачів квартиру та не визнає умови договору.
Умовами договору від 05 жовтня 2006 року № 4 на придбання житла в порядку дольової участі встановлено, що позивачі мають право на отримання квартири.
Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2010 року у справі № 2-446/10 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ДП "ЧБМУ" про стягнення матеріальних збитків за несвоєчасне виконання умов договору та стягнуто на користь позивачів у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 352 610, 00 гривень.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2015 року у справі № 712/15084/14-ц ДП "ЧБМУ" відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним та розірвання договору від 05 жовтня 2006 року на придбання житла в порядку дольової участі. Зазначені рішення не скасовані судами вищих інстанцій та набрали законної сили.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.
Згідно із частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок), прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.