Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 161/288/19
провадження № 61-12554св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - управління Служби безпеки України у Волинській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К., від 11 червня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління Служби безпеки України у Волинській області (далі - УСБУ у Волинській області) про визнання нечинним протоколу та поновлення на квартирному обліку.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 2001 року він проходив військову службу в УСБУ у Волинській області та перебував на квартирному обліку для отримання житла. У серпні 2016 року його було переведено для подальшого проходження військової служби до Департаменту контррозвідки СБУ (м. Київ), де він працював до звільнення у запас.
Відповідно до наказу Голови СБУ № 1539-ОС від 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас у зв`язку з організаційно-штатними змінами.
07 вересня 2006 року рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_1 була надана службова однокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 23,5 кв. м, в яку позивач, його дружина та дочка (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вселились на підставі ордеру та зареєструвались, де зареєстровані і проживають на даний час.
З листа УСБУ у Волинській області від 27 липня 2018 року позивачу стало відомо, що він наразі не перебуває на квартирному обліку, оскільки був виключений з нього відповідно до рішення житлово-побутової комісії УСБУ у Волинській області (далі - ЖПК УСБУ у Волинській області), яке оформлено протоколом № 145 від 09 грудня 2016 року у зв`язку з припиненням трудових відносин з УСБУ у Волинській області.
Заявник вважає незаконним своє виключення з цього обліку з двох основних підстав:
1) він не був переведений в іншу установу чи організацію, а залишився проходити військову службу у системі СБУ, а отже він має право залишатися на квартирному обліку;
2) всупереч чинному законодавству він не був повідомлений про засідання ЖПК УСБУ у Волинській області та не брав у ньому участь.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати нечинним протокол № 145 засідання ЖПК УСБУ у Волинській області від 09 грудня 2016 року та поновити його на квартирному обліку в УСБУ у Волинській області з дня зняття його з квартирного обліку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області, у складі судді Кирилюк В. Ф., від 19 квітня 2019 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Скасовано рішення ЖПК УСБУ у Волинській області про виключення ОСОБА_1 з обліку осіб, які потребують покращення житлових умов в УСБУ у Волинській області, яке прийнято у формі пункту 4 протоколу № 145 житлово-побутової комісії УСБУ у Волинській області від 09 грудня 2016 року. Поновлено ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов в УСБУ у Волинській області з 09 грудня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при розгляді такого питання як виключення із списку обліку осіб, які потребують покращення житлових умов, мають бути дотримані всі процесуальні гарантії, які передбачені національним законодавством. Зняття позивача з обліку осіб, які потребують покращення житлових умов, у світлі практики ЄСПЛ необхідно вважати серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 11 червня 2019 року скасовано рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення про виключення з обліку осіб, які потребують покращення житлових умов було ухвалено компетентним органом за наявності для цього достатніх підстав. Підстав, які б надавали ОСОБА_1 перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи (за попереднім місцем проходження служби) комісією не було встановлено.
Порушення процедури розгляду питання, а саме неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд ЖПК про розгляд питання про його виключення з обліку осіб, які потребують покращення житлових умов, не впливає на правильність ухваленого рішення. Таке порушення є суто формальним і не впливає на правильність рішення ЖПК, оскільки будь-яких нових фактів, які б комісія мала дослідити, позивачем не наведено.
Посилання місцевого суду на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кривіцька та Кривіцький проти України", "Коннорс проти Сполученого Королівства", "Зехентнер проти Австрії" у цій справі є некоректним, оскільки вказані рішення стосуються істотних порушень права на житло шляхом виселення, а у цій справі позовні вимоги стосуються перебування на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов, тобто право на житло може виникнути у майбутньому. Отже, позивач не був позбавлений права на житло, продовжує користуватися службовою квартирою, має можливість перебувати на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов, за місцем проживання або за новим місцем проходження служби із збереженням попереднього часу перебування на обліку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 11 червня 2019 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Апеляційний суд не правильно застосував положення Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року N 470 (далі - Правила) та безпідставно врахував докази, які були подані відповідачем на стадії апеляційного провадження і не були об`єктом дослідження у суді першої інстанції (заява про придбання ОСОБА_1 трьохкімнатної квартири).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
УСБУ у Волинській області у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 2001 року ОСОБА_1 проходив військову службу в УСБУ у Волинській області.
Згідно з протоколом ЖПК УСБУ у Волинській області від 17 червня 2004 року № 89 ОСОБА_1 прийнятий на квартирний облік для отримання житла у м. Луцьку.
Відповідно до наказу СБУ від 25 серпня 2016 року № 1039-ос ОСОБА_1 з цього дня призначений на службу до Департаменту контррозвідки СБУ, звільнившись з УСБУ у Волинській області.
Пунктом 4 протоколу ЖПК УСБУ у Волинській області № 145 від 09 грудня 2016 року ОСОБА_1 був виключений з обліку осіб, які потребують покращення житлових умов в УСБУ у Волинській області.
Встановлено, що відповідач визнає той факт, що про дату, час і місце засідання ЖПК позивач не повідомлявся.
Доказів перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку за новим місцем проходження служби - у Департаменті контррозвідки СБУ (м. Київ) суду не надано.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.