Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 727/1057/16-ц
провадження № 61-44220св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року у складі колегії суддів:
Владичана А. І., Лисака І. Н., Яремка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ? ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії.
Позовна заява мотивована тим, що 12 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є ПАТ "Ощадбанк") та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 997 та додаткові угоди до договору, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 978 000,00 грн на споживчі потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 28 квітня 2018 року згідно з графіком погашення кредиту.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1787 від 12 травня 2008 року, відповідно до умов якого останній, як поручитель, зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Позичальник належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував, внаслідок чого за період з 25 лютого 2013 року по 10 лютого
2016 року утворилась заборгованість у розмірі 1 252 550,93 грн, з яких:
264 565,64 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;
8 271,72 грн заборгованість за комісією за обслуговування по кредиту;
163 283,38 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів; 257 872,84 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 4 932,24 грн пеня за несвоєчасну сплату комісії та 58 368,21 грн відшкодування 3 % річних, 495,90 грн інфляційні витрати.
Банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь зазначену кредитну заборгованість.
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ПАТ "Ощадбанк" про визнання розрахунку заборгованості по кредиту таким, що не відповідає умовам кредитного договору та чинному законодавству, визнання кредитного договору припиненим.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 лютого 2015 року позов банку про стягнення кредитної заборгованості задоволено, а в березні
2016 року позивачем повторно подано позов про стягнення заборгованості за період з 25 лютого 2012 року.
Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором не відповідає умовам кредитного договору та є помилковим. Розмір штрафних санкцій та інших нарахувань не співмірний з розміром заборгованості, оскільки при здійсненні розрахунку банк використовував викривлену таблицю значення індексу інфляції, яка відрізняється від коефіцієнтів інфляції Держстату України.
Крім того, банк звернувся з вимогою про повернення кредиту достроково, тобто банком скорочено дію кредитного договору. Нарахування відсотків після вимоги про дострокове повернення кредиту вважає необґрунтованим.
Згідно уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просила визнати договір відновлювальної кредитної лінії № 997 від 12 травня 2008 року припиненим з
02 листопада 2011 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня
2017 року позовні вимоги ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором відновлювальної кредитної лінії задоволено.
Стягнуто на користь ПАТ "Ощадбанк" солідарно з ОСОБА_1,
ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 997 від 12 травня 2008 року в загальній сумі 1 252 550,93 грн, яка складається з: заборгованості по процентам в сумі - 264 565,64 грн; заборгованості по комісії за обслуговування по кредиту -
8 271,72 грн; пені за несвоєчасну сплату процентів - 163 283,38 грн; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 257 872,84 грн; пені за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 4 932,24 грн та 3 % річних в сумі 58 368,21 грн, суми інфляційних витрат в розмірі - 495,90 грн, а також судові витрати в розмірі 18 788,26 грн, документально підтверджених платіжним дорученням
№ 49029057 від 11 лютого 2016 року.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ "Ощадбанк" про визнання розрахунку заборгованості по кредиту № 997 від 12 травня
2008 року таким, що не відповідає умовам кредитного договору і чинному законодавству України, визнання кредитного договору № 997 від 12 травня 2008 року припиненим з 02 листопада 2011 року відмовлено.
Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора про дострокове стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, а, отже, банк має право на отримання процентів за користування грошовими коштами та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання розрахунку заборгованості по кредиту таким, що не відповідає умовам кредитного договору та чинному законодавству, визнання кредитного договору припиненим, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених позовних вимог.
Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня
2017 року в частині задоволення позову ПАТ "Ощадбанк" про стягнення боргу за кредитним договором скасовано.
Позовні вимоги ПАТ "Ощадбанк" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії
№ 997 від 12 травня 2008 року, а саме: 117 767,21 грн пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту; 35 324,46 грн відшкодування 3 % річних від простроченої суми та 298 867,71 грн інфляційних витрат, а всього
451 959,38 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Ощадбанк" апеляційний суд виходив із того, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Пеня після зміни строку виконання основного обов?язання також не нараховується.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
10 вересня 2018 року ПАТ "Ощадбанк" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Ощадбанк" та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 червня
2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд робить суперечливий висновок про момент зміни умов основного зобов?язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Висновок апеляційного суду про зміну строку виконання основного зобов?язання зроблено без встановлення на підставі належних та допустимих доказів тієї обставини, чи отримував позичальник вимогу про дострокове повернення кредиту. Незаконною є відмова апеляційного суду у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. Неправомірним є висновок апеляційного суду щодо застосування до вимог банку про стягнення пені спеціальних строків позовної давності.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги: