Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 725/723/15-ц
провадження № 61-6175св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 23 квітня 2019 року у складі судді Стоцької Л. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Лисака І. Н., Литвинюк І. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду позовними вимогами до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, однак їм було повідомлено у зв`язку з тим, що 30 листопада 2006 року спадкодавцем було складено заповіт, відповідно до якого усе спадкове майно він заповів ОСОБА_3
Вважають, що заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_4
30 листопада 2006 року, є недійсним, оскільки підписаний не їх батьком. Особа, на користь якої складено заповіт, є дядьком спадкодавця, з яким останній не підтримував тісних стосунків.
Натомість, позивач ОСОБА_1 постійно проживав із батьком у його квартирі по вулиці Залозецького та часто з ним спілкувався. Батько ніколи не висловлювався щодо того, що хоче скласти заповіт на користь ОСОБА_3 .
В оскаржуваному заповіті зазначений неправильний ідентифікаційний номер спадкодавця, що викликає сумнів у його присутності під час посвідчення оспорюваного заповіту та перевірці нотаріусом документів, що посвідчують його особу.
Крім того, спадкодавець часто хворів та лікувався у різних медичних установах, зловживав алкоголем, внаслідок хворобливого стану не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, а, отже, зміст заповіту не відповідає його волевиявленню.
Позивачі просили визнати недійсним заповіт, складений від імені
ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Глуговським В. В.
30 листопада 2006 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 23 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оскаржуваний заповіт за формою, порядком його посвідчення, відображенням дійсного волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном відповідає вимогам закону. На підтвердження підстав його недійсності позивачами належних та допустимих доказів не надано.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 23 квітня
2019 року залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81,
89 ЦПК України, зокрема надавши належну оцінку експертним висновкам, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що вчинення ОСОБА_4 оспорюваного заповіту не суперечить актам цивільного законодавства, спадкодавець був дієздатним на час укладення заповіту, його дієздатність була перевірена нотаріусом, заповіт посвідчено нотаріусом, волевиявлення заповідача було вільним, відповідало його внутрішній волі та наслідкам, які передбачав спадкодавець.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
06 вересня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 23 квітня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджені всі обставини справи, не враховано наявність двох відмінних за своїм змістом судово-психіатричних експертиз та не було назначено проведення повторної експертизи.
Заявники у касаційній скарзі посилаються на те, що висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 114 від 19 квітня 2016 року підтверджується факт наявності у ОСОБА_4 за життя, в тому числі станом на 30 листопада 2006 року (день посвідчення заповіту), клінічних ознак астенічного синдрому змішаного генезу, що здійснював негативний вплив на психічний стан підекспертного та порушувало його здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними. З 1998 року у ОСОБА_4 діагностовані та клінічно підтверджені явища дисциркуляторної енцефалопатії на фоні церебрального атеросклерозу, тобто явища органічного ураження головного мозку, у зв`язку з чим він проходив курс стаціонарного лікування у неврологічному відділенні. Зазначене також підтверджується медичною карткою.
Однак у висновку комплексної комісійної судово-медичної експертизи та комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи від 09 листопада 2016 року № 99/629 зазначено, що в МКХ-10 відсутній такий психіатричний діагноз як "астенічний синдром", проте такі висновки не відповідають дійсності.
Крім того, експертами психіатрами Хмельницької обласної психіатричної лікарні не надано жодних об`єктивних підтверджень своїх висновків щодо зловживання ОСОБА_4 за життя алкоголем.
Судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, адже висновки проведених експертиз є суперечливими.
Також в оскаржуваному заповіті зазначений неправильний ідентифікаційний номер спадкодавця, що викликає сумнів у його присутності під час посвідчення оспорюваного заповіту та перевірці нотаріусом документів, що посвідчують його особу.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 725/723/15-ц з Першотравневого районного суду міста Чернівців. Зупинено дію постанови Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 725/723/15-ц надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
ОСОБА_4 є батьком позивачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Після смерті ОСОБА_4 Коломийською міською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 185/14.
Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись Бойко І. А., Бойко Д. А. та Кулініч М. І.
30 листопада 2006 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Глуговським В. В., згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати і на що він за законом буде мати право, заповідає ОСОБА_3
Спадкове майно складається із квартири
АДРЕСА_2 , загальною площею 52,2 кв.м., квартири АДРЕСА_1 загальною площею 54,90 кв.м.
Висновком судово-психіатричної експертизи від 19 квітня 2016 року № 114 встановлено наявність у ОСОБА_4 за життя діагнозів "Дискуляторної енцефалопатії на фоні церебрального атеросклерозу", в тому числі станом на 30 листопада 2006 року, клінічних ознак астенічного синдрому змішаного генезису, що здійснював негативний вплив на психічний стан підекспертного та порушував здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними. На запитання щодо здатності ОСОБА_4 розуміти значення своїх дій та керувати ними зазначено, що це виходить за межі компетенції посмертної судово-психіатричної експертизи та є компетенцією комісійної судово-медичної експертизи.
Висновком комплексної комісійної судово-медичної експертизи та комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи від 09 листопада 2016 року № 99/629 встановлено, що ОСОБА_4 згідно представленої медичної документації станом на 30 листопада 2006 року, а саме на момент складання та посвідчення заповіту, будь-яких медикаментів, які б могли вплинути на його свободу волевиявлення не приймав, за своїм фізичним станом міг приймати участь у складанні заповіту та посвідчувати заповіт. Астенічний синдром не є самостійним захворюванням, а є наслідком якогось соматичного чи психічного захворювання. По даним медичної документації ОСОБА_4 діагноз: астенічний синдром, - не виставлявся, натомість останньому було поставлено діагноз: церебральний атеросклероз. Гіпертонічна хвороба другого ступеню. Хронічне порушення мозкового кровообігу в стадії субкомпенсації, а також дискуляторна енцефалопатія ІІ ступеню. ОСОБА_4 на момент складання та посвідчення заповіту - 30 листопада 2006 року - ознак будь-якого психічного захворювання не виявляв, а також хворобливого стану, що унеможливлювало б його вільне та свідоме волевиявлення при складанні заповіту, виходячи з об`єктивних медичних даних, не виявляв та за своїм психічним станом у період складання заповіту міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Згідно з висновком судового експерта Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз від 24 липня 2018 року № 4435-4437/18-32:
- підписи від імені ОСОБА_4, що містяться в графі "підпис" у примірнику заповіту від 30 листопада 2006 року /ВЕІ № 296257/, складеному від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;
- рукописні записи ОСОБА_4, що містяться в графі "підпис" у примірнику заповіту від 30 листопада 2006 року /ВЕІ №296257/, складеному від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3, виконані ОСОБА_4 ;
- підписи від імені ОСОБА_4, що містяться в графі "підпис" у примірнику заповіту від 30 листопада 2006 року /ВЕІ №296257/, складеному від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3, виконані ОСОБА_4 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.