Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 199/4700/15-ц
провадження № 61-31663св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року у складі судді Богун О. О. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2017 року у складі суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, треті особи: Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_7, ОСОБА_5, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. До участі у справі залучено спадкоємця ОСОБА_6 - дружину ОСОБА_3 .
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_6 - ОСОБА_8 . Після її смерті спадкоємцями були: син ОСОБА_6 та онука ОСОБА_9 Спадкодавцю ОСОБА_8 належало домоволодіння АДРЕСА_1 і на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 09 листопада 1989 року, земельна ділянка,на якій розташований житловий будинок, та Ѕ частка житлового будинку АДРЕСА_1 і йЅ частина земельної ділянки під будинком, які померла отримала в порядку спадкування за законом після дочки ОСОБА_10 . У визначений законом строк ОСОБА_6 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_8 , однак йому відмовленоу видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки за життя ОСОБА_8 склала заповіт, яким заповідала все своє майно ОСОБА_11
ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_9 . Після її смерті залишилася спадщина у вигляді Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частини земельної ділянки під будинком, які померла отримала в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_10
ОСОБА_6 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що ним не надано правовстановлюючий документ на спадкове майно.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 був інвалідом ІІ групи, а ОСОБА_9 померла після відкриття спадщини після ОСОБА_8 та не встигла її прийняти за наявності заповіту, який залишила ОСОБА_8, він мав право на Ѕ частину спадкового майна, яке їй належало на час смерті, а саме: на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 а АДРЕСА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного позивач просила визнати за нею право власності на: Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_12 (спадщина після смерті ОСОБА_8 ), 1/2 частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка (спадщина після смерті ОСОБА_8 ), 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка (спадщина після смерті ОСОБА_8 ), 1/4 частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка (спадщина після смерті ОСОБА_8 ), 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті чоловіка (спадщина після смерті ОСОБА_9 ); на 1/4 частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку в порядку спадкування після смерті чоловіка (спадщина після смерті ОСОБА_9 )
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи: Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_2, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Зазначав, що його тітка ОСОБА_8 за життя 25 жовтня 2011 року склала заповіт на його ім`я, він прийняв спадщину після її смерті, звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса. ОСОБА_13 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 був непрацездатним (64 роки) та мав обов`язкову частку у спадщині, тому з урахуванням цих обставин та відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, за ним у судовому порядку необхідно визнати право власності на спадщину за заповітом на: 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку,3/8 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування, 3/8 частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку.
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи: Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_1, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Зазначала, що вона прийняла спадщину після смерті племінниці ОСОБА_9 03 грудня 2014 року разом із ОСОБА_6 шляхом звернення із відповідною заявою до нотаріальної контори. У видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус відмовив через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому просила визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 право власності на: ј частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та на 1/4 частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2017 року у задоволенні позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 не надала суду доказів з приводу того, яким чином та які її права свободи чи інтереси з питання, що є предметом спору в суді, порушені, невизнані або оспорювані відповідачем ОСОБА_14, позов нею пред`явлено до неналежного відповідача. Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що дані позови пред`явлені не до всіх осіб, які, згідно матеріалів спадкових справ прийняли спадщину.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивовано тим, що з позовом про визнання права власності на спадщину в судовому порядку може звернутися особа лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, проте ОСОБА_3 при поданні уточненої позовної заяви до суду не надала підтверджуючих документів, які свідчать про відмову нотаріуса. Мотивована відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно у матеріалах справи відсутня. Неможливість розгляду справи без залучення до її участі осіб, які мають право на спадкування, є підставою для відмови у задоволенні позову, що не позбавляє позивачів на звернення із відповідними вимогами до належних відповідачів. Посилання в апеляційних скаргах ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що інші спадкоємці до суду не зверталися, а тому вважається, що звертатися з позовом до особи, яка не заявляє своїх вимог до предмету спору та не оспорює їх права, не є необхідним, суд не приймає до уваги, доводи апелянтів є їх особистим тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, а не спростовання висновків суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі ОСОБА_1 . просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що спір щодо розміру спадку виник між ним та ОСОБА_3, до якої він і пред`явив позов. ОСОБА_7 не виявила наміру звертатися до нього із позовом, вирішила питання щодо поділу спадкового майна із ОСОБА_3 за нотаріальним договором, а ОСОБА_5 (співмешканець ОСОБА_9 ) права на спадщину не має. Таким чином, коло осіб у справі визначено правильно.
(2) Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі ОСОБА_2 . просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, ОСОБА_7 не заявляє вимог щодо предмета спору, звертатися із позовом не має наміру, вирішила питання щодо поділу спадкового майна із ОСОБА_3 за нотаріальним договором, а ОСОБА_5 (співмешканець ОСОБА_9 ) права на спадщину не має.
(3) Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 .
У касаційній скарзі ОСОБА_3 . просить скасувати судові рішення та задовольнити її позов, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що суд залучив до участі у справі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у якості третіх осіб. Вказані особи із самостійними вимогами на спадщину до суду не зверталися, а тому відсутні підстави для їх залучення як співвідповідачів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.