Постанова
Іменем України
01 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 761/25469/15-ц
провадження № 61-15464св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року у складі колегії суддів:Музичко С. Г., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема просило в рахунок погашення заборгованості в розмірі 900 174,49 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 759 323,38 грн; сума заборгованості за відсотками - 104 851,11 грн; комісія за ведення кредиту - 36 000,00 грн, за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 74,4 кв.м, житловою площею 45,9 кв.м, шляхом визнання права власності на неї за ПАТ "Дельта Банк".
Позов обґрунтовано тим, що 27 січня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № К-5670060, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 800 000,00 грн з розрахунку 23,99 % річних. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань ОСОБА_1 передав у іпотеку нерухоме майно за договором іпотеки № б/н від 27 січня 2014 року, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 74,4 кв.м, житловою площею 45,9 кв.м. ОСОБА_1 зобов`язання за договором кредиту не виконує належним чином, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед банком, на підставі чого ПАТ "Дельта Банк" звернулось до суду із відповідним позовом.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру, за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 74,4 кв.м, житловою площею 45,9 кв.м, яка належить ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 січня 2014 року № К-5670060, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 у розмірі 900 174,49 грн, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 759 323,38 грн, суми заборгованості за відсотками 104 851,11 грн, комісії за ведення кредиту 36 000,00 грн. Стягнення проведено на користь ПАТ "Дельта Банк". ПАТ "Дельта Банк" має право на задоволення вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами. Визнано спосіб реалізації предмету застави, а саме: проведення прилюдних торгів. Визнано початкову ціну для реалізації застави - 2 012 233,83 грн. У разі перевищення суми від реалізації предмета застави, зобов`язано ПАТ "Дельта Банк" повернути різницю вартості ОСОБА_1 В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пунктом 7.2. договору іпотеки від 27 січня 2014 року передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Отже, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач обрав спосіб захисту своїх прав на підставі рішення суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що згідно із статтею 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Пунктом 7.1. договору іпотеки сторони визначили порядок набуття банком права власності на предмет іпотеки, а саме: на підставі рішення суду, виконавчого напису, переходу до іпотекодержателя права власності в порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки у будь-який спосіб на підставі договору купівлі-продажу встановленого статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Оскільки позивачем не пред`явлено вимог про задоволення позову шляхом продажу майна з прилюдних торгів, тому відповідно до вимог статті 11 ЦПК України 2004 року правових підстав для такого стягнення не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2017 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
07 квітня 2017року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк".
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та звернув стягнення на предмет іпотеки у спосіб, про який позивач не заявляв.
Судом апеляційної інстанції не взято до уваги правові висновки Верховного Суду України у справі № 6-1219цс16 у постанові від 14 вересня 2016 року, у справі № 6-504цс16 у постанові від 12 жовтня 2016 року, у справі № 6-1243цс16 у постанові від 28 вересня 2016 року.
Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 січня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № К-5670060, за умовами якого банк надав грошові кошти у сумі 800 000,00 грн, зі сплатою 23,99 % річних строком до 26 січня 2021 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 27 січня 2014 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_2, загальною площею 74,4 кв.м, житловою площею 45,9 кв.м.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Законом України "Про іпотеку" передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.