Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 761/17684/15-ц
провадження № 61-26291св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Служба безпеки України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2015 року у складі судді Гуменюк А. І. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Антоненко Н. О., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2015 року звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, у подальшому уточненим, просив визнати незаконним рішення житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 08 травня 2014 року, протокол № 9, в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1, 1985 року народження, на квартирний облік зі збереженням попереднього часу перебування на обліку в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області та зобов`язати житлово-побутову комісію Центрального управління Служби безпеки України зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік Центрального управління Служби безпеки України, зі збереженням попереднього часу перебування на обліку в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області, тобто з 11 травня 2012 року.
Позивач обґрунтовував заявлені вимог тим, що з липня 2007 року до жовтня 2013 року проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області та у зв`язку із відсутністю власного житла в місті Чернігові 21 березня 2012 року звернувся до житлово-побутової комісії з метою постановлення його на квартирний облік. Рішенням житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 11 травня 2012 року його зараховано на квартирний облік Управління та внесено до загального списку на отримання житла відповідно до підпункту 7 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила).
Наказом Служби безпеки України від 24 жовтня 2013 року № 1255-ОС позивача направлено для подальшого проходження військової служби до Головного слідчого управління Служби безпеки України. Після переїзду на нове місце служби він подав рапорт про переведення черги квартирного обліку. Житлово-побутова комісія Головного слідчого управління Служби безпеки України прийняла рішення клопотати перед житлово-побутовою комісією Центрального управління Служби безпеки України про зарахування позивача на квартирний облік зі збереженням попереднього часу перебування на обліку.
Рішенням житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 08 травня 2014 року позивачу відмовлено у зарахуванні на квартирний облік з посиланням на те, що на момент зарахування його на квартирний облік в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області, він не потребував поліпшення житлових умов, оскільки був забезпечений житловою площею в межах норми. Позивач вважав таке рішення незаконним, у зв`язку із чим звернувся до суду з позовом.
Стислий виклад заперечень відповідача
Служба безпеки України позов не визнала, у задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю, обґрунтовуючи тим, що доводи позивача про наявність підстав для поліпшення житлових умов не відповідають дійсності, оскільки, за твердженнями останнього, він проживав в одній кімнаті із сестрою, яка з 2009 року вибула на навчання, до того ж, зауважила, що позивач зареєстрований у трикімнатній квартирі, житловою площею 42, 5 кв. м, тільки з 15 березня 2012 року, тобто вже після вибуття сестри на навчання, що спростовує факт їх спільного проживання в одній кімнаті. Враховуючи вибуття сестер позивача на навчання у 2009 році, позивач та його батько з матір`ю могли проживати в трьох кімнатах окремо один від одного та, станом на дату постановки на облік в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області, були забезпечені жилою площею у розмірі 14, 16 кв. м на одну особу. За таких обставин, відповідач вважав позов безпідставним.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним рішення житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 08 травня 2014 року в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні на квартирний облік капітана юстиції ОСОБА_1, зі збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області. Зобов`язано житлово-побутову комісію Центрального управління Служби безпеки України зарахувати капітана юстиції ОСОБА_1 на квартирний облік Центрального управління Служби безпеки України, зі збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області, тобто із 11 травня 2012 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що судом встановлено та не спростовано сторонами, що рішення житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 11 травня 2012 року про зарахування позивача на квартирний облік Управління з 11 травня 2012 року із внесенням його до загального списку, не скасовано та позивача з квартирного обліку не знято. Вибуття сестер позивача на навчання не позбавляє їх права на житлову площу у квартирі, оскільки зазначене не передбачено чинним законодавством.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 31 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 31 березня 2016 року скасовано. Справу передано до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.
Ухвала суду касаційної інстанції обґрунтовувалась тим, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції всупереч принципам повноти, всебічності та об`єктивності перевірки усіх встановлених судом фактичних обставин, не дав належної правової оцінки підставам позову та не перевірив усіх обставин, на які посилалися сторони, з урахуванням зібраних у справі доказів, фактично вийшов за межі доводів апеляційної скарги, дослідивши питання, які не досліджувались судом першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2017 року апеляційну скаргу Служби безпеки України відхилено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2015 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 08 травня 2014 року в частині щодо відмови позивачеві у зарахуванні його на квартирний облік, зі збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області, тобто з 11 травня 2012 року, підлягає визнанню незаконним, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний зарахувати позивача на квартирний облік Центрального управління Служби безпеки України, зі збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області, тобто із 11 травня 2012 року. Обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у серпні 2017 року, Служба безпеки України просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2017 року, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, дійшли помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи, ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що у зв`язку з вибуттям сестер позивача у 2009 році на навчання відсутні підстави для висновків про спільне проживання осіб різної статі в одній кімнаті. Станом на 11 травня 2012 року у житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України в Чернігівській області були відсутні підстави для взяття позивача на облік.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, 1985 року народження, його сестри ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 1992 року народження, батько ОСОБА_5, 1960 року народження, та колишня дружина батька ОСОБА_6, 1964 року народження, проживали разом у квартирі АДРЕСА_1, про що свідчить довідка з місяця проживання про склад сім`ї та прописку, видана Приватним підприємством "Техкомсервіс" 16 березня 2012 року за № 195.
Зазначена квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло, виданим Виконавчим комітетом Новозаводської районної ради м. Чернігова 23 березня 2005 року.
Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого Державним комунальним підприємством "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради народних депутатів 27 листопада 2000 року, квартира, загальною площею 72, 0 кв. м, житловою площею 42, 5 кв. м, складається з трьох житлових кімнат площами: 17, 7 кв. м, 13, 8 кв. м, 11, 0 кв. м.
У кімнаті площею 17, 7 кв. м проживає батько позивача ОСОБА_5, який за станом здоров`я потребує для проживання кімнату окремо від інших членів сім`ї, що підтверджено медичним висновком № 3494, виданим Третім поліклінічним відділенням Чернігівської міської лікарні № 1 Чернігівської міської ради 06 березня 2012 року. У кімнаті площею 13, 8 кв. м проживали колишня дружина батька ОСОБА_6 та сестра позивача ОСОБА_4 . У кімнаті площею 11, 00 кв. м проживав позивач із сестрою ОСОБА_3, 1992 року народження.
Відповідно до витягу із протоколу засідання житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України в Чернігівській області від 11 травня 2012 року судами встановлено, що на підставі звернення позивача, відповідно до підпункту 7 пункту 13 Правил, його зараховано на квартирний облік Управління із 11 травня 2012 року, з внесенням його до загального списку.
Згідно з довідкою № 74/1/8-220, виданою Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області 23 грудня 2013 року, ОСОБА_3 перебував на квартирному обліку Управління (м. Чернігів) з 11 травня 2012 року до жовтня 2013 року в загальному списку на отримання житла. У місті Чернігові житла не отримував. Наказом Служби безпеки України від 24 жовтня 2013 року № 1255-ОС ОСОБА_3 направлено для подальшого проходження військової служби до Головного слідчого управління Служби безпеки України.