Постанова
Іменем України
04 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 304/1666/14-ц
провадження № 61-33506св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач 1 - ОСОБА_2,
відповідач 2 - Тур`я-Пасіцька сільська рада Перечинського району Закарпатської області,
відповідач 3 - Відділ Державного геокадастру у Перечинському районі Закарпатської області,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області в складі судді Шешені М. О. від 19 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області в складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Джуги С. Д., Мацунича М. В. від 03 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі договору дарування від 15 червня 2007 року він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Біля будинку знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,14 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказана земельна ділянка межує із земельними ділянками ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Під час виготовлення технічної документації для оформлення державного акту на право власності на дану земельну ділянку йому стало відомо, що відповідач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 745054, згідно якого вона є власником частини належної йому земельної ділянки, а саме 2,55 м його лівої межі. Оскільки дана земельна ділянка, загальною площею 0,14 га, рішенням чотирнадцятої сесії п`ятого скликання Тур`я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області від 16 листопада 2007 року № 194/11 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" передана йому безкоштовно у приватну власність, а відповідач незаконним шляхом, без узгодження з ним, як суміжним землекористувачем, меж земельної ділянки, оформила державний акт на право власності на земельну ділянку, тому просив позов задовольнити.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 липня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 745054 від 19 січня 2010 року, кадастровий номер 2123285501:01:002:0065, виданий ОСОБА_2 , згідно якого остання є власником земельної ділянки площею 0,2100 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вирішено питання про судовий збір.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з його обґрунтованості та доведеності.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 03 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 липня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначив про те, що суд першої інстанції правильно застосував норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 03 липня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення сільської ради, яким їй було надано землю у власність, є чинним, не скасовувалося, вона одержала кадастровий номер земельної ділянки і оформила своє право на землю раніше від позивача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу 304/1666/14-ц з Перечинського районного суду Закарпатської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Зазначена справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку від 15 червня 2007 року.
Також суд установив, що ОСОБА_1 було безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 у розмірі 0,14 га, про що свідчить рішення 14-ї сесії 5-го скликання Тур`я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" за № 194/11 від 16 листопада 2007 року, згодом в яке за рішенням 6-ї сесії 7-го скликання Тур`я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області від 31 травня 2016 року за № 78 було внесено зміни і за ОСОБА_1 залишено рішення під № 194/12.
Крім цього судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки із позивачем ОСОБА_1, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №745054 від 19 січня 2010 року.
Також суд встановив, що позивач не може виготовити державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, оскільки відповідач оформила вищезазначений державний акт на право власності на земельну ділянку від 19 січня 2010 року, до якої включено частину переданої позивачу в приватну власність земельної ділянки, що підтверджується висновком експерта № 173/08-15 судової земельно-технічної експертизи, складеного 21 серпня 2015 року. Відповідно до пункту 3 вказаного висновку земельні ділянки у АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 мають спільну межу між собою. Земельна ділянка площею 0,21 га, розташована у АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, фактично накладається на земельну ділянку площею 0,14 га, розташовану у АДРЕСА_1, яка була надана у приватну власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Накладення є наявним в трьох місцях, які з`єднані між собою спільними точками, і мають таку площу: 11,83 кв.м., 0,17 кв.м. та 7,38 кв.м. При цьому експертом зазначено, що накладення площею 11,83 кв.м., яке має складну форму наближену до трикутної, частково накладається на будівлю літньої кухні ОСОБА_1 (п.п. 4,5 висновку).