Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 306/603/16-ц
провадження № 61-13638св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 01 серпня 2016 року в складі колегії суддів: Кожух О. А.,
Кеміня М. П., Ігнатка Б. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариствокомерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 27 квітня 2005 року між банком
та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 49 900,00 грн
на термін до 27 квітня 2007 року з виплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,84 % на місяць на суму залишку заборгованості
за кредитом, зі сплатою комісії у розмірі 1 %, а також сплати винагороди
у розмірі згідно з пунктом 1.3 договору.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання перед банком належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього станом на 11 березня 2016 року виникла прострочена заборгованість у розмірі 43 989,06 грн.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за відсотками за кредитним договором від 27 квітня 2005 року, нараховану на прострочену суму заборгованості за кредитом у період з 11 березня 2013 року по 11 березня 2015 року, у розмірі 43 989,06 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року у складі судді Василихи Ж. В. у задоволенні позову
ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами кредитного договору встановлено термін повернення коштів - 27 квітня 2007 року, позивач звернувся з цим позовом у березні 2016 року, тобто
з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 01 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Свалявського районного суду від 11 травня 2016 року скасовано та увалено нове рішення. Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за відсотками за кредитним договором № МКS0РК00000019 від 27 квітня 2005 року, нарахованими на прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 43 989,06 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач не повернув кошти за кредитним договором у належному розмірі, тому проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача
у межах строку позовної давності. Відповідно до наданого банком розрахунку відсотки нараховані з 29 березня 2013 року по 27 лютого
2015 року. Банк звернувся до суду з позовом 28 березня 2016 року, тобто
в межах трирічного строку, тому позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу
№ 306/603/16-ц з Свалявського районного суду Закарпатської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року вказану справу призначено до розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
07 червня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду
незаконне та підлягає скасуванню. Апеляційний суд, вирішуючи спір, не застосував до вказаних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, а саме положення статтей 256-268 ЦК України.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасниками процесу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 квітня 2005 між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та
ОСОБА_1 укладений кредитний договір № MKS0PK00000019, згідно
з умовами якого останній отримав кредит на споживчі потреби у розмірі
49 900,00 грн, зобов`язався сплачувати відсотки за користування кредитом
у розмірі 1,84 % на місяць, комісію та винагороду, та повернути кошти
до 27 квітня 2007 року (а.с. 6-7).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати повернення коштів щомісячно у період
із 22 по 27 число кожного місяця та надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі достатній для погашення заборгованості за кредитним договором, яка включає (вбирає) заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Згідно з розрахунком, наданим ПАТ КБ "ПриватБанк", заборгованість
за відсотками ОСОБА_1 за період з 11 березня 2013 року по 11 березня 2016 року становить 43 989,06 грн (а.с. 5).
11 травня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про застосування позовної давності та відповідно до вимог статті 267 ЦК України просив суд відмовити
у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 26).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.