Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 382/480/16-ц
провадження № 61-25931 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року у складі судді Бурзель Ю. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Мережко М. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 14 листопада 2013 року вона надала ОСОБА_3 та її донці ОСОБА_4 у позику кошти для придбання житла для ОСОБА_4 у розмірі 11 600 дол. США і 5 тис. грн.
Згідно усної домовленості між сторонами кошти мали бути повернуті до 13 лютого 2014 року.
ОСОБА_3 повернула кошти частково у розмірі 4 300 дол. США і 5 тис. грн.
Зазначала, що взяті на себе зобов`язання за договором позики відповідачі не виконали, станом на 29 березня 2016 року заборгованість за договором позики складає 7 300 дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 191 844 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно на її користь суму позики в розмірі 191 844 грн, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 182 759,33 грн в рахунок боргу та вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року, в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_4, скасовано.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 14 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, умови якого було обговорено сторонами усно, тобто виникли правовідносини, що випливають із договору позики. За вказаним договором ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 11 600 дол. США та 5 тис. грн, які мала повернути через рік, що не оспорювалося сторонами у справі. Суд вважав доведеним факт повернення відповідачем ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 4 600 дол. США та 5 тис. грн. Разом з тим, належних та допустимих доказів отримання позики ОСОБА_4, а відтак і виникнення у неї перед позивачем грошового зобов`язання, суду не надано. Тому суму неповернутої позики у розмірі 7 тис. дол. США, еквівалент якої на день розгляду справи складає 182 759,33 грн, суд стягнув на користь позивача з ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Яготинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції і вказав, що районний суд правильно визначився із правовідносинами, що склалися між сторонами, та законом, що їх регулює. Суд апеляційної інстанції вважав доведеним факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору позики, за яким остання отримала у борг грошові кошти від позивача в розмірі 11 600 дол. США і 5 тис. грн. Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження отримання від позивача таких коштів відповідачем ОСОБА_4 суду не надано, тому є вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми неповернутої позики у розмірі 182 759,33 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції посилання позивача на те, що вона не отримувала від боржника суму 300 дол. США, яку суд першої інстанції визнав сплаченою, і що підпис на відповідній розписці їй не належить, визнав недоведеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 382/480/16-ц із Яготинського районного суду Київської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що грошові кошти отримала у позику лише ОСОБА_3 і зобов`язання у ОСОБА_4 по поверненню позики відсутні. Вважала, що борг за договором позики слід стягнути солідарно з обох відповідачів, оскільки кошти в борг відповідачі отримували для придбання квартири для ОСОБА_4 Вказує, що судами необґрунтовано визнана сплаченою сума боргу у розмірі 300 дол. США, зазначає, що ці кошти вона не отримувала, підпис на розписці від 16 лютого 2015 року про отримання 300 дол. США їй не належить. Крім того, вказана розписка не є належним та допустимим доказом сплати відповідачами коштів за вказаним борговим зобов`язанням, оскільки з її тексту не вбачається, від кого саме ОСОБА_1 отримала ці кошти.
Інших доводів касаційна скарга не містить.
Доводи ОСОБА_3 , яка подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу
У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_3, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Доводи ОСОБА_4 , яка подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу
У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_4, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги про солідарне стягнення боргу з відповідачів за договором позики є безпідставними, оскільки кошти у борг фактично брала ОСОБА_3 Зазначала, що оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, 14 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики в усній формі, умови якого було обговорено сторонами. За вказаним договором ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 11 600 дол. США та 5 тис. грн, що не оспорювалося сторонами у справі та підтверджується відповідним записом на видатковому касовому ордері, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні (а.с. 27).
Позику ОСОБА_3 мала повернути позивачу через рік.
У січні-лютому 2016 року ОСОБА_1 надсилала ОСОБА_3 вимогу про повернення позики, проте, конверт був повернутий за закінченням терміну зберігання.
Сторонами не оспорювалось, що на виконання зобов`язання за договором позики ОСОБА_3 повернула ОСОБА_1 грошові кошти: 20 січня 2014 року - 1 600 дол. США, 23 жовтня 2014 року - 1 200 дол. США, 03 грудня 2014 року - 4 тис. грн, 25 січня 2015 року - 1 тис. грн (а.с. 28, 29).