ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2019 року
Київ
справа №808/805/17
адміністративне провадження №К/9901/28371/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу №808/805/17
за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування пунктів висновку службового розслідування, скасування висновків перевірки та зобов`язання провести повторне службове розслідування, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (прийнята в складі головуючого судді - Татарінова Д.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Божко Л.А., суддів: Баранник Н.П., Дурасової Ю.В.),
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області (надалі також ГУМВС у Запорізькій області), у якому просив:
1.1. визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 3 висновку службового розслідування, проведеного та затвердженого 8 грудня 1998 року УМВС України в Запорізькій області, як такі, що не відповідають фактичним обставинам події, яка мала місце 24 жовтня 1998 року;
1.2. скасувати висновок за матеріалами перевірки, проведеної за відомостями, викладеними у зверненні позивача, затверджені Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області 14 грудня 2016 року;
1.3. зобов`язати ліквідаційну комісію ГУМВС України у Запорізькій області провести повторне службове розслідування за фактом ДТП за участю позивача, що сталася 24 жовтня 1998 року.
2. В обґрунтування позовних вимог мотивує неповнотою та необ`єктивністю висновку службового розслідування проведеного та затвердженого 8 грудня 1998 року УМВС України в Запорізькій області.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою від 28 лютого 2019 року у справі №808/805/17 Верховним судом касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 808/805/17 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування пунктів висновку службового розслідування, скасування висновків перевірки та зобов`язання провести повторне службове розслідування - залишено без розгляду.
5. Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів які б підтвердили причини пропуску позивачем строку звернення до суду (з 1998 по 2017 рік) як поважні, а тому наявні підстави для застосування частини 3 статті 123 КАС України.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесене з порушенням норм процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не було фактично досліджено доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, що призвели до неправильного вирішення питання. Також, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не розглянуто його клопотання щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції, що позбавило останнього на участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції та надання пояснень щодо поважності пропуску строку звернення до суду.
8. Відзив на касаційну скаргу на адресу не надходив.
ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування
9. Суд наголошує, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
10. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
11. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні, з огляду на таке.
13. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до пункту першого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
15. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
16. Статтею 44 КАС України визначено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Учасники справи мають право:
16.1 ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
16.2. подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;