ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №819/936/16
адміністративне провадження №К/9901/12827/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Кашпур О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 819/936/16
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Тернопільської області про визнання частково незаконним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді, визнання недійсним запису в трудовій книжці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Данилевич Н.А.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Запотічного І.І., суддів Довгої О.І., Ліщинського А.М.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач 1), прокуратури Тернопільської області (далі - відповідач-2) в якому просить:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 15 липня 2016 року № 13-дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Тернопільської місцевої прокуратури та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "старший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 червня 2012 року № 751-к;
1.2 поновити ОСОБА_1 з 15 липня 2016 року на посаді керівника Тернопільської місцевої прокуратури з відновленням класного чину "старший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 червня 2012 року № 751-к;
1.3 визнати недійсним запис № 12 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , вчинений 15 липня 2016 року начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Тернопільської області;
1.4 стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 9 липня 2001 року по 15 липня 2016 року він працював в органах прокуратури Тернопільської області на різних посадах. Зокрема, на підставі наказу Генерального прокурора України №711-к від 3 грудня 2015 року, після проходження відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників, позивач був призначений керівником Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області строком на п`ять років.
2.1. Наказом Генерального прокурора України від 15 липня 2016 року №13-дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" позивача звільнено з посади керівника Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "старший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 червня 2012 року № 751-к, за грубе порушення вимог Закону України "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
2.2. Позивач вважає своє звільнення із займаної посади незаконним та безпідставним з огляду на те, що в оскаржуваному наказі Генеральна прокуратура України посилається на висновок службового розслідування, яке проводилося у зв`язку з проведенням Національним антикорупційним бюро України досудового розслідування у кримінальному провадженні, під час якого позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
2.3. Також зауважує, що у даному висновку відповідач посилається виключно на матеріали вищезазначеного кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 січня 2016 року за № 52016000000000003, яке на даний час не завершено та до суду не скеровано.
2.4. Отже, посилаючись на вказане та на положення статтею 62 Конституції України, позивач зазначає, що його винуватість у вчинені вказаного у спірному наказі правопорушення не доведена, однак негативні наслідки у вигляді звільнення його із займаної посади та органів прокуратури застосовано, що суперечить гарантіям Конституції України.
2.5. За таких обставин позивач стверджує, що для його звільнення з посади керівника Тернопільської місцевої прокуратури та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "старший радник юстиції" не було жодних передумов та законних підстав, а відтак позивач має бути поновлений на займаній посаді та в органах прокуратури, із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
3. Представники відповідачів 1,2 проти позовних вимог заперечують, та зазначають, що у лютому 2016 року до прокуратури Тернопільської області надійшла інформація Національного антикорупційного бюро України з приводу кримінального провадження про вчинення службовими особами ГУ НП в Тернопільській області та органів прокуратури Тернопільської області кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, грубе порушення працівниками прокуратури Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх, як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.
3.1. На підставі цієї інформації наказом прокурора Тернопільської області від 29 лютого 2016 року № 72 призначено проведення службового розслідування за фактом причетності окремих працівників органів прокуратури Тернопільської області до вимагання та отримання неправомірної вигоди у ОСОБА_2
3.2. Висновком за результатами проведення службового розслідування, затвердженим виконувачем обов`язків прокурора Тернопільської області 13 липня 2016 року, підтверджено відомості, які стали підставою для його призначення.
3.3. Вказані події набули широкого і негативного суспільного загальнодержавного резонансу та завдали шкоди авторитету органів прокуратури України.
3.4. Таким чином, службовою перевіркою встановлено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1, проходив службу в органах прокуратури Тернопільської області на різних посадах з 9 липня 2001 року по 15 липня 2016 року.
5. На підставі наказу Генерального прокурора України від 3 грудня 2015 року №711-к позивач призначений керівником Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області строком на п`ять років, яку обіймав до звільнення.
6. На виконання наказу прокурора Тернопільської області від 29 лютого 2016 року №72 комісією, у складі голови - заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_8 та членів - заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Тернопільської області ОСОБА_7, прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях ОСОБА_6, начальника відділу роботи з кадрами прокуратури області ОСОБА_3, прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України та захисту працівників органів прокуратури з дислокацією у прокуратурі Тернопільської області ОСОБА_4 проведено службове розслідування за фактом причетності за фактами причетності окремих працівників органів прокуратури Тернопільської області до вимагання та отримання неправомірної вигоди у ОСОБА_2
7. Підставами для призначення службового розслідування була інформація Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, що міститься в матеріалах кримінального провадження № 52016000000000003 про вчинення кримінального правопорушення службовими особами ГУНП в Тернопільській області та органів прокуратури Тернопільської області, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, грубе порушення прокурорськими працівниками Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх, як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.
8. За результатами проведення службового розслідування за фактом причетності працівників органів прокуратури Тернопільської області до вимагання та отримання неправомірної вигоди у ОСОБА_2 було складено Висновок від 13 липня 2016 року (далі Висновок службового розслідування). Висновком службового розслідування, встановлено, що Національним антикорупційним бюро України на підставі заяви ОСОБА_2 про вимагання в неї неправомірної вигоди адвокатом ОСОБА_5 для передачі службовим особам органів прокуратури Тернопільської області та національної поліції в області за не притягнення її до кримінальної відповідальності 11 січня 2016 року внесено відомості в ЄРДР за № 52016000000000003 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
9. Упродовж травня 2015 - лютого 2016 років дії ОСОБА_2 були предметом перевірки в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015210180000221.
10. У висновку службового розслідування зазначено, що, усупереч вимогам статті 28 Кримінального процесуального кодексу України, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні впродовж тривалого часу проводилося епізодично, не об`єктивно, що залишилося поза увагою процесуальних керівників та керівництва прокуратури Тернопільського району, а надалі Тернопільської місцевої прокуратури, і що стало однією із умов чинення тиску на ОСОБА_2 з метою отримання неправомірної вигоди за прийняття в її інтересах рішення про закриття кримінального провадження.
11. Також у висновку службового розслідування зазначено, про встановлення факту позаслужбових стосунків корисливого характеру, причетності до вимагання та отримання неправомірної вигоди керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_1 та інших осіб органів прокуратури, які грубо порушили вимоги Закону "Про прокуратуру", антикорупційного законодавства, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, Дисциплінарного статуту прокуратури, Присяги працівника прокуратури України, чим вчинили дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, тобто вчинив дисциплінарний проступок, несумісний з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури.
12. Судом також встановлено, що 15 липня 2016 року Генеральним прокурором України виданий наказ № 13-дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", пунктом 2 якого вирішено звільнити позивача з посади керівника Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "старший радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 червня 2012 року № 751-к, за грубе порушення вимог Закону України "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
13. Не погодившись із прийнятим Генеральним прокурором України наказом від 15 липня 2016 року № 13-дк, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у справі № 876/8269/16 відмовлено у задоволенні позову.
15. Свої рішення суди попередніх інстанцій мотивували тим, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято внаслідок вручення позивачу повідомлення про підозру у вчиненні злочину, а також на підставі відомостей, встановлених службовим розслідуванням, які засвідчують порушення позивачем Присяги працівника прокуратури та скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.
16. Додатково суди попередніх інстанцій зауважили, що відсутність обвинувального вироку суду у кримінальній справі не свідчить про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та не є перешкодою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки, підставою для звільнення ОСОБА_1 були порушення Присяги працівника прокуратури, статті18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури і вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури.
ІV. Касаційне оскарження
17. Не погодившись з постановами суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 12 грудня 2016 року.
18. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та які суд першої та апеляційної інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанції встановленим обставинам справи. Так, заявник касаційної скарги зауважує, на тому факті, що судами враховано норми частини першої та другої статті 46-2, частини другої та третьої статті 46, частини третьої статті 48, частини другої та третьої статті 48-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, які станом на момент видання оскаржуваного наказу втратили чинність.
19. Крім того, позивач наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували той факт, що норми розділу VI Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року, крім статті 43, не набрали чинності на час видання оскаржуваного наказу.
Додатково позивач, звертає увагу, що суд першої та апеляційної інстанцій порушили принцип презумпції невинуватості відносно нього, оскільки висновок про вчинення ним дисциплінарного правопорушення ґрунтується виключно на висновках службового розслідування, в якому продубльовано висновки органу досудового розслідування у кримінальному провадженні, за яке, станом на дату звернення позивача із касаційною скаргою, не постановлено рішення по справі.
20. 15 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Іваненко Я.Л. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 819/936/16 з Тернопільського окружного адміністративного суду.
21. Також, до Вищого адміністративного суду України від відповідачів надійшли заперечення на касаційну скаргу, які зареєстровано в суді 04 січня 2017 року та 10 січня 2017 року, в яких вони спростовують доводи касаційної скарги та просять залишити касаційну скаргу без задоволення а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
21.1. Крім того, відповідач-1 зауважує на тому, що позивача законно та обґрунтовано звільнено із органів прокуратури за грубе порушення вимог Закону України "Про прокуратуру", правил адвокатської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викласти сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності, непідкупності органів прокуратури.
22. 05 січня 2017 року справа № 819/936/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
23. На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" "Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
24. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя Данилевич Н.А., судді Бевзенко В.М., Шарапа В. М..
25. 05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 530/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя Шевцова Н. В., судді Кашпур О. В., Радишевська О.Р. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2019 року визначено склад суду: головуючий суддя Шевцова Н. В., судді Кашпур О. В., Бевзенко В.М.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
27. За правилами частини третьої статті 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
28. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.