ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №804/2657/15
адміністративне провадження №К/9901/5616/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагас Україна" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Конєвої С.О. від 06.04.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С.Ю. від 17.07.2015 у справі №804/2657/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагас Україна" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гагас Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі- відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000832203 від 02.09.2014, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 85750,00 гривень, з яких: 68600,00 гривень за основним платежем та 17150,00 гривень за штрафними фінансовими санкціями.
Обгрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення Товариством положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій з ТОВ "Комерційно-правовий центр Кондор", які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2015, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів обгрунтовано тим, що реальність операцій між позивачем та ТОВ "Комерційно-правовий центр Кондор" (далі - ТОВ "КПЦ Кондор") щодо організації міжнародних вантажних автоперевезень не підтверджується належними та допустимими доказами, які згідно умов даного договору супроводжують фактичне виконання такого роду відносин, а тому, за висновками судів, такі операції не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необгрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінили залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гагас Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час фінансово-господарських відносин з ТОВ "КПЦ Кондор" за травень 2014 року, за результатами якої складено акт № 2281/04-62-22-37900662 від 13.08.2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ "Гагас Україна" занижено суму податку на додану вартість за травень 2014 року на загальну суму 68600,00 гривень.
У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "КПЦ Кондор", оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення таких господарських операцій.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 85750,00 гривень: 68600,00 гривень за основним платежем та 17150,00 гивень - за штрафними (фінансовими) санкціями, яке Товариством було оскаржено в адміністративному порядку.
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, Державна фіскальна служба України, розглянувши скарги позивача, залишили їх без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, встановлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.