ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №826/13271/16
адміністративне провадження №К/9901/58021/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді - Шевцової Н.В. (суддя-доповідач),
суддів - Бевзенка В.М., Кашпур О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Івашка О.Л.,
учасників справи:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача Зудінова О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 813/2431/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мельничука В.П., суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.,
У С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач), в якому просила:
1.1 скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 25 липня 2016 року № 2724-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2 поновити позивача на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи ДФС України з 26 липня 2016 року;
1.3 стягнути з ДФС України на користь позивача середній заробіток на час вимушеного прогулу з 26 липня 2016 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі;
1.4 стягнути з ДФС України на користь позивача середній заробіток за час затримки проведення розрахунку тривалістю чотири робочих дні з 26 липня 2016 року по 29 липня 2016 року.
2. У обґрунтування позовних вимог зазначила, що станом на час попередження її про наступне вивільнення, а також на момент її звільнення у ДФС України існували вакантні посади, що підтверджується штатним розкладом і табелями обліку робочого часу. З урахуванням своєї кваліфікації позивач вважає, що в порушення вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) та частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" вакантні посади позивачу запропоновані не були, не враховано положення статті 42 КЗпП України щодо рівня її кваліфікації та продуктивності праці.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, задоволено позовні вимоги.
2.1. Визнано протиправним і скасовано накази ДФС України від 25 липня 2016 року №2724-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
2.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митно-логістичної інфраструктури управління митної логістики та систем митного контролю Департаменту розвитку митної справи ДФС України з 26 липня 2016 року;
2.3. Стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час вимушеного прогулу з 26 липня 2016 року по 15 листопада 2017 року у розмірі 161239, 47 грн (сто шістдесят одна тисяча двісті тридцять дев`ять) грн 47 коп;
2.4. Стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку тривалістю чотири робочих дні з 26 липня 2016 року по 29 липня 2016 року в розмірі 1575 (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять) грн 80 коп.
4. У мотивувальній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року розглянуто питання про стягнення судових витрат на правову допомогу. Проте у резолютивній частині постанови не вирішено питання про стягнення судових витрат на правову допомогу.
5. До суду першої інстанції 03 квітня 2018 року надійшла заява про прийняття додаткового рішення стосовно стягнення з ДФС України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правову допомогу в розмірі 9 439 грн 33 коп.
6. У обгрунтування заяви представник позивача зазначив, що в мотивувальній частині постанови суду вказано про задоволення у повному обсязі вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача витрат, понесених на правову допомогу, проте в резолютивній частині постанови питання про розподіл витрат не вирішено.
7. Позивачем надано докази на підтвердження загальної суми понесених позивачем витрат на правову допомогу в справі у розмірі 9 439 грн 33 коп (пояснення від 16 листопада 2017 року), що підтверджується договором про правову допомогу з додатковою угодою, актом від 01 листопада 2016 року №1, прибутковими касовими ордерами від 03 серпня 2016 року №5 та від 01 листопада 2016 року №9, актом від 02 лютого 2017 року №2, прибутковим касовим ордером від 02 лютого 2017 року № 2, актом від 25 липня 2017 року №3, прибутковим касовим ордером від 25 липня 2017 року №17, актом прийняття-передачі наданої правової допомоги від 15 листопада 2017 року № 4 та оригіналом квитанції до прибуткового касового ордеру № 34.
8. Згідно з актом від 02 лютого 2017 року №2 сторонами погоджено надання правової допомоги в обсязі 1 год 32 хв, що становить 889 грн 33 коп (квитанція від 02 лютого 2017 року №2).
9. Згідно з пунктом 1.1 додаткової угоди від 10 січня 2017 року розмір гонорару за надання правової допомоги розраховується за формулою: вартість 1 години = ПМПО/100х40.
10. Згідно з актом від 25 липня 2017 року №3 погоджено надання правової допомоги в обсязі 2 годин на суму 1280 грн (квитанція від 25 липня 2017 року №17).
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
11. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1
11.1. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9439 грн 33 коп за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
12. Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції дійшли висновку, що матеріали справи містять документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, вартість однієї години надання якої не перевищує встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу, тобто загальна сума понесених позивачем витрат на правову допомогу складає (600 грн * 5 год).
12.1. Також суд першої інстанції додатково зазначив, що аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року в справі № К/800/5289/16 та від 13 липня 2017 року в справі № К/800/12514/17."
13. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року скасовано.
14. Скасовуючи додаткове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано суду жодного належного доказу про понесення його представником витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, то відсутні підстави для задоволення вказаної вимоги. Також суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу за складання, друк підписання та подання до суду клопотань та поясненя, які Позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до частини третьої статті 87, частини першої статті 90 КАС України, не входять до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи і адміністративним процесуальним законодавством не передбачено можливості їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
14.1 Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що у поданих позивачем документах жодним чином не обґрунтовано заявлену фахівцем у галузі права вартість послуг з посиланням на первинні документи.
14.2. Додатково суд апеляційної інстанції зауважує, що з огляду на правила відшкодування витрат на професійну правничу допомогу для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідно привести укладені до 15 грудня 2017 року договори у відповідність до вимог чинного КАС України та довести відображення фахівцем у галузі права доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів України від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення". Проте позивачем не надано вказаних доказів.
ІV. Касаційне оскарження
10. 01 серпня 2018 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника позивача.
11. У касаційній скарзі представник позивача зазначає, що суд апеляційної інстанцій при постановленні рішення в справі помилково зробив висновок про те, що витрати на правову допомогу за складання, друк підписання та подання до суду клопотань та пояснень відповідно до частини третьої статті 87, частини першої статті 90 КАС України (у редакції, що була чинною на момент надання відповідної правової допомоги) не належить до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи, і адміністративним процесуальним законодавством не передбачено можливості їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
11.1. Додатково заявник касаційної скарги посилається на правову позицію Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 127/1284/14-ц. За таких обставик заявник касаційної скарги просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.
12. 02 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Білоуса О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Шарапи В.М. відкрито касаційне провадження та витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/13271/16.
13. Також до Верховного Суду 14 серпня 2018 року надійшов відзив представника відповідача на касаційну скаргу, в якій він посилається на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції без змін.
14. 06 вересня 2018 року справа № 826/13271/16 надійшла до Верховного Суду.
15. 06 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 639/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.