ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 367/2334/19
адміністративне провадження № К/9901/16754/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 367/2334/19
за адміністративним позовом Ірпінського міського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та примусового видворення з території України,
за касаційною скаргою громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області (головуючий суддя: С. І. Оладько) від 20 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. О. Аліменко, І. О. Лічевецький, О. М. Кузьмишина) від 20 травня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Ірпінський міський відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, в якому просив:
- затримати з метою ідентифікації громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з поміщенням його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк, необхідний для ідентифікації вищезазначеної особи, але не більш як на шість місяців;
- примусово видворити з території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- допустити негайне виконання постанови суду.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проживає в Україні без документів на право проживання в ній, порушує міграційне законодавство України, ухиляється від виконання рішення від 21 вересня 2018 року про примусове повернення до країни походження, у зв`язку з чим є необхідність затримання з метою ідентифікації означеного громадянина та подальшого примусового видворення з території України.
3. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2019 року, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, позов задоволено.
Затримано з метою ідентифікації громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 з поміщенням його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк, необхідний для ідентифікації вищезазначеної особи, але не більш як на шість місяців.
Примусово видворено з території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 14 червня 2019 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
7. Станом на 07 жовтня 2019 року письмового відзиву на касаційну скаргу відповідача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20 березня 2019 року відносно громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, складено протокол ПР ЦМУ № 001317 про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КупАП) та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 5100, 00 грн.
9. 20 березня 2019 року громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 отримав копію постанови про накладення адміністративного стягнення.
10. Громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 досяг 18-річного віку статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави за яких примусове видворення не застосовується (частина 8 статті 26 та частина 8 статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
11. 21 вересня 2018 року Ірпінським МВ УДМС України в Київській області приймалось рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни вищезазначеного іноземця та зобов`язано виїхати з території України в строк до 15 жовтня 2018 року, про що 21 вересня 2018 року повідомлено відповідача під підпис та останній розписався про те, що він зобов`язується залишити територію України не пізніше 15 жовтня 2018 року. Це рішення відповідачем не оскаржувалося та виконано не було.
12. Судами також встановлено, що у Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, законних джерел доходу, власного житла на території України не має, приймаюча сторона в Україні відсутня, проживає на території України без засобів на належне існування, достатнього фінансового забезпечення для покриття витрати, пов`язаних з подальшим перебуванням в Україні відсутні.
13. У зв`язку із чим, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, тому є обґрунтовані підстави для прийняття судом рішення про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та подальшого примусового видворення відповідача за межі України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
16. Вимоги касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги, зокрема, скаржник наголошує на відсутності підстав для його затримання та видворення, матеріали справи не містять підтвердження відсутності у відповідача документа, що дає право на виїзд, не доведено, що відповідач буде ухилятися від виїзду з України.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
18. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України № 3773-VI від 22 вересня 2011 року "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI).
20. При цьому, правовий та процесуальний режим вирішення питання щодо можливості затримання, примусове видворення відповідної особи, яка нелегально перебуває на території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, врегульований положеннями статті 30 Закону № 3773, Типовим Положенням "Про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 (у редакції постанови КМ України від 8 лютого 2012 року № 70 із змінами) (надалі Типове Положення) та ст. ст. 288, 289 КАС України.
21. За приписами частини першої статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
22. Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3773-VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
23. Згідно частини третьої статті 26 Закону № 3773-VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
24. Відповідно до частини п`ятою статті 26 Закону № 3773- VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
25. Частиною першою статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
26. Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 (далі - Положення № 360) встановлено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
27. Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 360 Державна міграційна служба України приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.
28. Пунктом 7 Положення № 360 встановлено, що Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
29. Частиною 4 та 6 статті 30 Закону №3773 встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.