ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №825/1047/17
провадження №К/9901/33969/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Чернігівської області, за участю третьої особи - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду прийняту 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І.,
І. Суть спору
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Чернігівської області, за участю третьої особи - Державна судова адміністрація України, в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії Апеляційного суду Чернігівської області щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" за період з 01 січня по 09 червня 2017 року та виплат при звільненні у відставку (невикористаної відпустки, матеріальної допомоги та вихідної допомоги), виходячи з посадового окладу, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
1.2. зобов`язати Апеляційний суд Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівську винагороду згідно Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" за період з 01 січня по 09 червня 2017 року та виплат при звільненні у відставку (невикористаної відпустки, матеріальної допомоги та вихідної допомоги), виходячи з посадового окладу, розрахованому з мінімальної заробітної плати, визначеної статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", за виключенням вже виплачених платежів.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що він призначений на посаду судді Апеляційного суду Чернігівської області до набрання чинності Закону України № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді, а тому вважає, що його посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір, визначений частиною третьою статті 133 Закону України № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" та має становити 10 мінімальних заробітних плат.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, з 26 вересня 2000 року по 9 червня 2017 року працював на посаді судді в Апеляційному суді Чернігівської області, а згідно рішення Вищої ради правосуддя від 30 травня 2017 року був звільнений з посади за заявою про відставку.
4. У зв`язку зі звільненням позивачу, на підставі наказу голови Апеляційного суду Чернігівської області від 08 червня 2017 року № 103-ос, нарахована та виплачена компенсація за 44 календарних дня невикористаної відпустки, за 29 календарних днів в рахунок щорічної відпустки за період роботи з 26 вересня 2016 року по 09 червня 2017 року та 15 календарних днів в рахунок додаткової відпустки за 2017 рік, та вихідну допомогу у розмірі трьох місячних винагород за посадою судді апеляційного суду, загальна сума 84 480 гривень.
4.1. Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.
5. Судами також встановлено що кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді позивач не проходив.
6. З 1 січня 2017 року заробітна плата позивачу нараховувалась, виходячи з посадового окладу, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
6.1. Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними та такими, що суперечать Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 25 липня 2017 року позовні вимоги задовольнив повністю.
7.1. Визнав протиправними дії Апеляційного суду Чернігівської області щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" за період з 01 січня по 09 червня 2017 року та виплат при звільненні у відставку (невикористаної відпустки, матеріальної допомоги та вихідної допомоги), виходячи з посадового окладу, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
7.2. Зобов`язав Апеляційний суд Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівську винагороду згідно Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" за період з 01 січня по 09 червня 2017 року та виплат при звільненні у відставку (невикористаної відпустки, матеріальної допомоги та вихідної допомоги), виходячи з посадового окладу, розрахованому з мінімальної заробітної плати, визначеної статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", за виключенням вже виплачених платежів.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, оскільки в Законі України "Про Державний бюджет на 2017 рік" відсутній будь-який інший місячний розмір мінімальної заробітної плати ніж 3200,00 гривень, то з 01 січня 2017 року 1600,00 гривень є розміром спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік. Із посиланням на практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що аргументи відповідача про відсутність механізму реалізації законодавчого положення, відсутність бюджетних асигнувань та відсутність коштів, як причина невиконання своїх зобов`язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.
9. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.
10. Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив з того, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 3200,00 гривень не передбачені, а відтак відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
12. Свою касаційну скаргу мотивує застосуванням судом апеляційної інстанції пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення до деяких законодавчих актів України", яку не належить застосовувати до спірних правовідносин. Наголошує, що невиконання пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.