ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2019 року
Київ
справа №812/1389/16
адміністративне провадження №К/9901/24125/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов`яносербської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року (суддя Шембелян В.С.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (судді: Шишов О.О. (головуючий), Сіваченко І.В., Чебанов О.О.)
у справі № 812/1389/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Слов`яносербської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Старобільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Новоайдарського відділення Старобільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Новоайдарського відділення Старобільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Старобільська ОДПІ, контролюючий орган), правонаступником якої є Слов`яносербська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Слов`яносербська ОДПІ), про визнання протиправною та скасування вимоги від 17 серпня 2015 року № Ф-24 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 21 331,18 грн.
Позов обґрунтовано тим, що на час проведення антитерористичної операції суб`єкти господарювання, які знаходяться на території її проведення, звільняються від обов`язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції. Враховуючи те, що сума заборгованості виникла за період, коли позивач знаходився на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території, де проводилась антитерористична операція, позивач вважає, що був звільнений від обов`язку сплати єдиного внеску, а тому спірна вимога, на його думку, прийнята відповідачем протиправно.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 22 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправною та скасував вимогу Старобільської ОДПІ від 17 серпня 2015 року № Ф-24 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов`язання ФОП ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2015 року в сумі 6339,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Слов`яносербська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Зокрема, відповідач зазначив, що на момент складання спірної вимоги (серпень 2015 року) позивачем не надано до контролюючого органу заяву та сертифікат, які підтверджують настання обставин непереборної сили (форм-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, для звільнення його від виконання обов`язків щодо сплати єдиного внеску відповідно до вимог Податкового кодексу України. Крім того, на думку контролюючого органу, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою Слов`яносербської ОДПІ.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
16 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 12 грудня 2003 року Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області; взятий на податковий облік як платник податків у Старобільській ОДПІ (Новоайдарське відділення) 30 грудня 2003 року за № 127; перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного внеску.
За даними картки особового рахунку станом на 31 липня 2015 року ФОП ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 21 331,18 грн.
17 серпня 2015 року Старобільською ОДПІ сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-24 на суму 21 331,18 грн.
06 червня 2016 року позивач звернувся до Новоайдарсього відділення Слов`яносербської ОДПІ із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону № 2464-VI).
За положеннями частини першої статті 25 Закону № 2464-VІ рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон №1669-VII; набрав чинності з 15 жовтня 2014 року) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Зі змісту преамбули Закону № 1669-VII вбачається, що його прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.