ПОСТАНОВА
Іменем України
06 листопада 2019 року
Київ
справа №461/1704/17
адміністративне провадження №К/9901/42705/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ніколіна В.В., Гінди О.М., Качмара В.Я. від 26 вересня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Галицького районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно здійснило перерахунок пенсії позивача та виплачує пенсію без 5% надбавки від грошового забезпечення, право на яку він отримав у зв`язку із звільненням через хворобу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що згідно з пунктом а частини першої статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
5. У відповідності до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
6. Таким чином, у зв`язку з тим, що військово-медичною комісією не було прийнято рішення про непридатність позивача до служби в поліції, управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян пенсійну виплату позивача приведено у відповідність до чинного законодавства з 01 вересня 2016 року та обчислено пенсію у розмірі 59 % грошового забезпечення.
7. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2017 року у справі № 461/1704/17 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 від 15 червня 2016 року №114 відповідає вимогам Положення проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового складу в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року, тому воно є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Касаційна скарга подана до суду 14 жовтня 2017 року.
11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/1704/17.
12. Справу передано до Верховного Суду 21 березня 2018 року.
13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В., суддів: Саприкіну І.В., Чиркіна С.М
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01 серпня 1995 року прийнятий на службу в органах внутрішніх справ.
15. 06 листопада 2015 року на підставі наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України №812 о/с від 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ. 07 листопада 2015 року прийнятий на службу в поліцію на підставі наказу ГУ НП №15 о/с від 07 листопада 2015 року.
16. Згідно з свідоцтвом про хворобу №114 від 15 червня 2016 року, виданим військово-лікарською комісією Державної установи "ТМО МВС України по Львівській області", ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
17. На підставі поданого рапорту позивача та свідоцтва про хворобу підполковник поліції ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з посади заступника старшого інспектора управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29 червня 2016 року № 184о/с на підставі пункту 2 (через хворобу) частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію". Вислуга років для призначення пенсії у календарному обчисленні становить 20 років 10 місяців 27 днів, у пільговому обчисленні - 23 роки 03 місяці 18 днів.
18. Відповідно до протоколу від 30 червня 2016 року позивачу з 30 червня 2016 року довічно призначена пенсія за вислугою років у розмірі 64 % грошового утримання.
19. Згідно з перерахунку пенсії по пенсійній справі №1313014642 - НПУ з 01 вересня 2016 року позивачу перераховано основний розмір пенсії за вислугу років та визначено 59% грошового забезпечення.
20. Про вказані зміни в пенсійному забезпеченні позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02 вересня 2016 року №3647/03-29.
21. Відповідно до листа Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області "Повідомлення про перерахунок пенсії" від 03 березня 2017 року №2362/03-25 основний розмір пенсії позивача перераховано та визначено в розмірі 59% грошового забезпечення, оскільки свідоцтво про хворобу військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України у Львівській області" не містить в собі інформації про непридатність позивача до служби в поліції, тому що в свідоцтві про хворобу зазначено "непридатність до військової служби" та підстав для виплати 5 % відповідних сум грошового забезпечення немає.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. Касаційна скарга обґрунтована тим, що поняття "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено приданий у воєнний час" і "непридатний до служби в поліції" не є тотожними, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, перераховуючи позивачу пенсію з 01 вересня 2016 року, діяло відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки військово-медичною комісією не приймалось рішень про непридатність позивача до служби в поліції.
23. Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в яких зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
27. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
29. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.