ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 925/1242/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Державна податкова інспекція у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області
боржник - фізична особа-підприємець Костогриз Олександр Петрович,
представник - Шульгін Є.Г. (довіреність від 15.04.2019),
ліквідатор - арбітражний керуючий Лойфер Антон Едуардович
розглянув касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 18.07.2019
у складі колегії суддів: Остапенко О.М. (головуючий), Грек Б.М., Отрюх Б.В.
у справі № 925/1242/15
за заявою Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області
про банкрутство фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 01.08.2019 поштовим відправленням Головне управління ДФС у Черкаській області звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 у справі №925/1242/15 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/1242/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Жукова С.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.08.2019.
2.1. У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління ДФС у Черкаській області у справі №925/1242/15 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2019.
3. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі №925/1242/15 за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 та призначено її розгляд на 26.09.2019, який ухвалою Суду від 26.09.2019 відкладено на 31.10.2019; витребувано з Господарського суду Черкаської області та/або Північного апеляційного господарського суду оригінали матеріалів справи №925/1242/15 за заявою Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про банкрутство фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича.
4. Від боржника - фізичної особи-підприємця Костогриза О.П. (далі - боржник, ФОП Костогриз О.П.) надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - скаржник, ГУ ДФС у Черкаській області).
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
5. ДПІ у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області звернулась до місцевого господарського суду із заявою №21563/23-01-10-009 від 24.07.2015 про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Костогриза О.П., яка прийнята до розгляду ухвалою суду 29.07.2015.
5.1. Постановою Господарського суду Черкаської області 12.08.2015 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Костогриза О.П. з врахуванням особливостей провадження за статтями 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство); відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лойфера А.Е.; зобов`язано ліквідатора вчинити певні дії у ліквідаційній процедурі; ухвалено оприлюднити інформацію про відкриття провадження у даній справі на офіційному веб-сайті ВГСУ.
6. 21.08.2018 від Головного управління ДФС у Черкаській області до Господарського суду Черкаської області надійшла заява про визнання поточним кредитором на суму 198 334, 02 грн.
6.1. Ухвалою від 07.05.2019 Господарський суд Черкаської області заяву ГУ ДФС у Черкаській області про визнання кредитором задовольнив частково, визнав ГУ ДФС у Черкаській області кредитором ФОП Костогриза О .П . на суму 198 334, 02 грн. та включив до реєстру вимог кредиторів у третю чергу.
6.2. Місцевий суд встановив, що грошові вимоги ГУ ДФС у Черкаській області, оформлені заявою 21.08.2018, подано з пропуском строку, наданого кредиторам на подання грошових вимог в порядку частини 8 статті 91 Закону про банкрутство, який не може перевищувати двох місяців з моменту офіційного оприлюднення постанови про визнання боржника банкрутом від 12.08.2015.
З огляду на пропуск цього строку, місцевий суд дійшов висновку, що грошові вимоги ГУ ДФС у Черкаській області заявлені з пропуском встановленого Законом строку, тому задовольняються в останню чергу, після задоволення вимог кредиторів першої-третьої черги, які включено до реєстру вимог кредиторів цього боржника згідно з частиною 2 статті 92 Закону про банкрутство, що регламентовано абзацом 2 частини 3 статті 92 Закону про банкрутство.
Також, місцевий суд дійшов висновку, що частиною 2 статті 92 цього Закону не передбачено можливості включення витрат на оплату судового збору до першої черги задоволення вимог щодо боржника-фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю.
Водночас, місцевий суд зазначив, що вважає помилковими посилання представника Костогриза О.П. на пропуск строку позовної давності, оскільки, на думку суду, Закон про банкрутство не ставить визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог податкового органу в залежність від пропуску строку давності по податкових зобов`язаннях.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
7. Постановою від 18.07.2019 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Костогриза О. П. на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.05.2019 задовольнив, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.05.2019 скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні заяви ГУ ДФС у Черкаській області про визнання кредитором фізичної особи-підприємця Костогриза О.П. відмовив, стягнув з ГУ ДФС у Черкаській області на користь ФОП Костогриза О.П. 5 286 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
7.2. Апеляційним судом встановлено, що вимоги ГУ ДФС у Черкаській області складаються, зокрема, з пені з податку на додану вартість на суму 68 916, 41 грн. та заборгованості з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 125 893, 61 грн. Водночас, суд зазначив, що 12.08.2015 згідно облікових даних контролюючим органом нараховано пені з податку на додану вартість на суму 68 916, 41 грн., нараховані на декларації від 18.09.2012 №905565890247, від 18.10.2012 №9064145937, від 20.11.2012 №9073229956, від 19.12.2012 №9080096666, 16.01.2013 №9084759238, від 18.03.2013 №9007375661, від 18.05.2013 №9028729453, від 20.08.2013 №9051857458, від 17.09.2014 №9053242955, а також на податкові повідомлення-рішення від 06.11.2012 №0002591720, від 06.11.2012 №0002591720, від 06.11.2012 №0002591720, від 06.11.2012 №0002591720, від 06.11.2012 №0002591720, від 06.11.2012 №0002591720, від 06.11.2012 №0002591720, від 14.03.2013 №0001631702, від 16.01.2014 №000751702, від 17.01.2014 №0001221702, від 27.08.2014 №0020731702, від 04.11.2014 №0034211702.
7.3. Апеляційним судом встановлено, що заборгованість з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 125 893, 61 грн. виникла відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи від 09.02.2015 №9080410109 на суму 228, 48 грн., а також нарахованої станом на 12.08.2015 пені на суму 125 665, 13 грн. Також, судом встановлено, що зазначені вимоги виникли та заявлені кредитором за період до 12.08.2015, тобто до визнання боржника банкрутом і вони є конкурсними за своєю правовою природою.
7.4. Апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду, та з врахуванням положень частини 1 статті 2 Закону про банкрутство, статті 14, пункту 101.1. статті 101, пункту 101.5. статті 101 ПК України, пунктів 102.1., 102.4 статті 102 ПК України, частини 4 статті 236 ГПК України, дійшов висновку, що вимоги заявлено податковим органом після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку, внаслідок чого така кредиторська заборгованість є безнадійною на момент звернення з грошовими вимогами у справу про банкрутство та підлягає списанню в імперативному порядку, визначеному даною нормою, а боржника слід вважати вільним від такого грошового зобов`язання.
7.5. Апеляційний суд зазначив про те, що суд першої інстанції цих обставин не врахував та при прийнятті оскаржуваного судового рішення не здійснив правового аналізу поданих кредиторських вимог ГУ ДФС у Черкаській області на відповідність їх вимогам статті 102 ПК України, як грошовим вимогам, які виникли з податкових зобов`язань боржника та заявлені контролюючим органом у справі про банкрутство, тому дійшов помилкових висновків про наявність підстав для часткового їх задоволення та включення до реєстру вимог кредиторів боржника із задоволенням в останню чергу, зазначивши що це має бути третя черга в резолютивній частині ухвали.
7.6. Апеляційний суд вважав помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що Закон про банкрутство не ставить визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог в залежність від пропуску строку позовної давності щодо податкових зобов`язань, оскільки зміст статей 14, 101, 102 ПК України свідчить про те, що податкове законодавство в імперативному порядку зобов`язує контролюючий орган списати будь-який податковий борг, якщо з моменту настання строку його сплати минув 1095 календарний день. Водночас, суд дійшов висновку, що строк давності податкового боргу, передбачений статтею 102 ПК України, не можна ототожнювати із строком позовної давності, оскільки строк давності податкового боргу є строком існування відповідного податкового зобов`язання, а його збіг унеможливлює вжиття будь-яких заходів з його погашення та має своїм наслідком його списання. Натомість, строк позовної давності є строком, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, і збіг цього строку не зумовлює припинення відповідного зобов`язання.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що податковим законодавством встановлено спеціальний строк давності для звернення податкової інспекції до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу, який застосовується імперативно (в силу закону), на відміну від визначеної статтею 256 ЦК України позовної давності, наслідки спливу якої застосовуються лише за заявою сторони спору (частина 3 статті 267 ЦК України).
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (ГУ ДФС у Черкаській області)
8. Скаржник доводив, що заявлені кредиторські вимоги ГУ ДФС у Черкаській області за правовою природою утворення є конкурсними, і можуть заявлятися в межах ліквідаційної процедури. Водночас, скаржник аргументував, що апеляційним судом не досліджено правову природу виникнення пені та строків її нарахування з урахуванням приписів статті 129 ПК України, а згідно з висновками акта перевірки та податкових повідомлень-рішень не сплачене зобов`язання по пені нараховано у 2015 році.
8.1. Скаржник зазначив, що висновки апеляційного суду щодо пропущення контролюючим органом строку позовної давності в межах статті 102 ПК України є помилковими, оскільки Закон про банкрутство не ставить визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог в залежність від пропуску строку давності по податкових зобов`язаннях.
Доводи інших учасників справи
9. У відзиві боржника зазначено, що пункт 1.3. статті 1 ПК України діє з урахуванням положень пункту 87.10. статті 87 ПК України, тобто ПК України не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до відповідного боржника. За таких обставин, норми ПК України поширюються на взаємовідносини платника податків з контролюючими органами, зокрема в контексті застосування до грошових зобов`язань платника податків правил щодо строку давності стягнення податкового боргу, які передбачені статтею 102 ПК України, тому посилання скаржника на статтю 1 ПК України не спростовують правильності висновків, яких дійшов апеляційний суд в постанові від 18.07.2019.
На думку боржника, є очевидним, що кредиторська заборгованість фізичної особи-підприємця Костогриза О.П. є безнадійною, оскільки щодо неї минув строк давності (1095 днів), встановлений статтею 102 ПК України, а тому він вважається вільним від виконання такого грошового зобов`язання.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Стаття 101. Списання безнадійного податкового боргу
101.1. Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
101.2. Під терміном "безнадійний" розуміється:…. 101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;
101.4. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.
101.5. Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Абзац 1 пункту 102.1. статті 102 - контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пункт 102.3. статті 102 - відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.
Пункт 102.4. статті 102 - у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Пункт 129.1. статті 129 - нарахування пені розпочинається:
129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.