У Х В А Л А
28 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/94/19
Провадження № 12-179гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 904/94/19
за касаційною скаргою Управління соціальної політики Нікопольської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 липня 2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2019 року
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради
про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів,
ВСТАНОВИЛА:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - також Залізниця) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2016 рік у розмірі 4310446,60 грн.
Позов мотивовано тим, що Залізниця є суб`єктом господарської діяльності, яка займається перевезенням та обслуговуванням пасажирів та повинна забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством, а відповідно до статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" збитки залізничного транспорту загального користування від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22 липня 2019 року, позов задовольнив; стягнув з Управління соціальної політики Нікопольської міської ради на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки за пільгове перевезення пасажирів у розмірі 4310446,60 грн та 64656,70 грн - судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", суди першої і апеляційної інстанції зазначили про те, що Залізниця здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів. Відсутність договору не звільняє сторін від виконання господарського зобов`язання, яке передбачене нормами чинного законодавства.
Сума недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Обслуговуючи дану категорію громадян України, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення пільгових категорій громадян.
Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22 липня 2019 року та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2019 року, Управління соціальної політики Нікопольської міської ради звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначенні судові акти і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління соціальної політики Нікопольської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 липня 2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2019 року.
Відповідно до частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 жовтня 2019 року справу разом із касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, вважаючи за необхідне відступити від правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 804/7864/15 від 20 березня 2019 року.
Так, у справі № 804/7864/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 20 березня 2019 року скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року та ухвалив нове рішення, яким позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів задовольнив в повному обсязі; стягнув з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" компенсаційні виплати за перевезення пільгових категорій громадян. Указаний спір розглянуто судами за правилами адміністративного судочинства.
Постанова мотивована тим, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради, вступаючи у договірні правовідносини, діяло з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання програми, спрямованої на ефективну підтримку соціально незахищених верств населення та інших малозабезпечених категорій громадян.
Верховний Суд у вище вказаній постанові зазначив, що ще однією характерною рисою, яка свідчить про притаманність ознак адміністративного договору про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій, слугує обов`язок відшкодування збитків позивачу за перевезення на пільгових тарифах відповідних категорій громадян, який відповідач може виконати лише через реалізацію своїх владних управлінських функцій, як розпорядника бюджетних коштів, що діє в межах бюджетної програми та бюджетного асигнування.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду висловив намір відступити від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 804/7864/15 від 20 березня 2019 року, зазначивши, що правовідносини у справі № 904/94/19 не є публічно-правовими і тому спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки у відносинах щодо розрахунку із Залізницею за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян головні розпорядники державних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних господарських правовідносинах.
Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, справа № 904/94/19 має бути розглянута Великою Палатою Верховного Суду.