У Х В А Л А
31 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1915/16
Провадження № 12-187гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаКібенко О. Р.,
суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 916/1915/16
за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (далі - Мінекономіки)
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18 травня 2017 року
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 червня 2017 року
у справі за позовом Державного підприємства "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" (далі - ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут")
до відповідачів:
1) ОСОБА_1,
2) ОСОБА_2,
3) ОСОБА_3,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Мінекономіки,
про витребування майна з чужого володіння та визнання права власності,
У С Т А Н О В И Л А:
У липні 2016 року ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут"звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування незаконно відчуженого державного майна з чужого володіння та визнання права власності на цілісний майновий комплекс дослідної станції, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилався на те, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа № 5017/2833/2012 про його банкрутство, в якій ухвалою суду від 03 березня 2016 року затверджено план санації ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", погоджений з Мінекономіки.
Згідно частини шостої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією прийняв в господарське відання майно боржника та організував проведення його інвентаризації, під час якої встановлено, що на балансі ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" обліковується нерухоме майно (дослідна станція), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, але доступ до якого неможливий через знаходження цього майна у чужому володінні. Також встановлено, що:
- за договором від 20 січня 2005 року ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" передавало за плату у тимчасове користування ОСОБА_1 нежитлове приміщення (частину майна дослідної станцій), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
- рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2008 року у справі № 2-2932/08 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 09 лютого 2001 року відмовлено; у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", Міністерства промислової політики України про визнання права власності на комплекс нежитлових будівель та споруд дослідної станції відмовлено; зустрічні позовні вимоги ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" до ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09 лютого 2001 року та визнано право власності держави на комплекс нежитлових будівель та споруд дослідної станції. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2010 року у справі № 22ц-7488-10 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2008 року скасовано, в позові ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна 09 лютого 2001 року відмовлено; в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно відмовлено; в зустрічному позові ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна 09 лютого 2001 року та визнання права власності відмовлено;
- іншим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2014 року у справі № 2-326/11 (провадження № 2/522/1221/14), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 жовтня 2014 року, у задоволені позову Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (на той час орган, уповноважений управляти державним майном підприємства) до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за участю третіх осіб ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", ОСОБА_1, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності відмовлено.
У рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2014 року та ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 01 жовтня 2014 року, на думку позивача, "факти перекручені, враховані упереджено на користь відповідачів, ігноруючи законні права власності держави на спірне майно"; судом проігноровано висновок Апеляційного суду Одеської області у рішенні від 30 вересня 2010 року, що договір купівлі-продажу майна від 09 лютого 2001 року не є укладеним; суд узаконив рейдерський захват державного майна (дослідної станції); суд проігнорував факти щодо відсутності будь-якої згоди власника майна (держави Україна в особі органу, уповноваженого управляти спірним державним майном) на відчуження цього майна; незаконне заволодіння та використання в особистих цілях приватними особами державного майна продовжує мати місце.
Звернення в якості керуючого санацією ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут" - в. о. директора інституту з позовною заявою до Господарського суду Одеської області вмотивовано частиною четвертою статті 133, частиною першою та третьою статті 136 Господарського кодексу України, пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України.
Суди розглядали справу неодноразово.
Господарський суд Одеської області рішенням від 15 вересня 2016 року позов задовольнив частково, зобов`язав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути у володіння позивача спірне майно з незаконного володіння, в іншій частині позову відмовлено.
Одеський апеляційний господарський суд постановою від 28 листопада 2016 року рішення Господарського суду Одеської області від 15 вересня 2016 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в позові.
Вищий господарський суд України постановою від 15 березня 2017 року зазначені судові рішення попередніх інстанцій скасував, справу направив на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 18 травня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 червня 2017 року, провадження у справі припинив на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
Суд першої інстанції виходив з того, що стосовно позивача порушено провадження у справі про банкрутство та відкрито процедуру санації, а тому спори про визнання права власності та витребування майна розглядаються та вирішуються господарським судом у межах справи про банкрутство, а не в окремому позовному провадженні. Проте це стосується випадків пред`явлення таких позовів до відповідача, щодо якого порушено справу про банкрутство. В даному випадку позов пред`явлено ДП "Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут", щодо якого порушено справу про банкрутство, до відповідачів, які є фізичними особами, у зв`язку з чим розгляд господарським судом такого позову не передбачено спеціальним законодавством про банкрутство.
Також суд першої інстанції зазначив, що даний спір не є корпоративним, оскільки не виникає з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками юридичної особи, пов`язаним із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, а також приймаючи до уваги, що позов не відповідає пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки не пред`явлений безпосередньо до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, а також не є спором між господарським товариством та його посадовою особою про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству, і ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не передбачено інших випадків розгляду господарським судом справ виключно за участю фізичних осіб, а тому позов не підвідомчий господарському суду.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що суб`єктний склад сторін у справі не відповідає вимогам статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки відповідачами є фізичні особи, наслідком чого є неможливість вирішення даного спору в порядку господарського судочинства.