ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 559/1347/16-к
провадження № 51-8814 км 18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О.О.,
прокурора Цигана Ю.В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 1 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 2 серпня 2018 року щодо
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 дня,
уродженця м. Луцька Волинської
області, жителя
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 1 березня 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_2 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 190 КК - на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК - на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 вказаного Кодексу за сукупністю злочинів призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а за правилами ст. 71 КК йому визначено остаточний захід примусу у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, початок строку відбування якого обчислюється з 25 листопада 2014 року.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не оскаржують судових рішень у касаційному порядку.
Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у шахрайстві, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, а також у незакінченому замаху на такий злочин.
Як установив суд, 24 вересня 2016 року близько 4:00 ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4 повідомили ОСОБА_5 неправдиві відомості про вчинення її внуком дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), в якій постраждала дитина, і під приводом передачі коштів на лікування постраждалої заволоділи належними потерпілій 9418,70 грн.
Також 30 вересня 2016 року близько 1:00 ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 повідомили ОСОБА_6 неправдиві відомості про вчинення її сином ДТП, в якій постраждала дитина, і під приводом передачі коштів на лікування останньої заволоділи належними потерпілій 3000 грн.
Крім того, 4 жовтня 2016 року близько 1:00 ОСОБА_2 та ОСОБА_4, повідомивши ОСОБА_7 неправдиві відомості про вчинення її сином ДТП, в аналогічний спосіб намагалися заволодіти 2000 грн, однак з причин, що не залежали від їх волі, не довели злочин до кінця, оскільки потерпіла відмовилася передати кошти.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_2 порушує питання про зміну на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) постановлених щодо нього судових рішень у частині обчислення строку відбування покарання. Засуджений просить зарахувати йому у строк покарання попереднє ув`язнення з 17 жовтня 2016 року по день набрання вироком законної сили включно, як це передбачено ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII).
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор вважав, що порушені в касаційній скарзі питання вирішуються в порядку виконання вироку, а тому просив залишити без задоволення заявлені засудженим вимоги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Керуючись ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає оспорювані рішення у межах касаційної скарги, в якій висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, юридично-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК, справедливість заходу примусу, правильність застосування статей 70 та 71 цього Кодексу не заперечуються.