Постанова
Іменем України
01 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 408/7244/16-ц
провадження № 61-34029св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк",
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" на заочне рішення Біловодського районного суду Луганської області від 15 травня 2017 року у складі судді Карягіної В.А. та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 09 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Яреська А. В., Коновалової В. А., Коротенка Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 2591,10грн за договором про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки в рамках зарплатного проекту від 27 серпня 2013 року №0122038149БН/2013-08. Відповідно до умов Кредитного Договору позивачем відкрито відповідачу кредитну лінію для проведення останнім операції з використанням платіжної картки з лімітом заборгованості по кредиту 5 000,00грн з датою погашення 31 жовтня 2013 року. За умовами кредитного договору відповідач зобовʼязався сплачувати щомісяця позивачу проценти за користування кредитом у розмірі 36,0% річних, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем, за який вони були нараховані, та в дату остаточного повернення кредиту. Позичальником порушено порядок погашення кредиту та сплати процентів, нарахованих за користування кредитом, що свідчить про невиконання останнім умов кредитного договору. Станом на 07 вересня 2016 року загальна сума заборгованості становить 2 591,10грн, яку позивач просив стягнути разом з судовими витратами по справі.
Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 15 травня 2017 року, залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 09 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що АТ "Укрексімбанк" не надав належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між банком та ОСОБА_2 кредитного договору та неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором за відсутності наданого суду кредитного договору. Суд відхилив посилання позивача на наявність розрахунку заборгованості за кредитним договором, як на підставу своїх вимог, оскільки за відсутності в матеріалах справи кредитного договору неможливо дійти висновку про наявність зазначеної банком суми заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року АТ "Укрексімбанк" звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить вказані рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
06 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наданій банком виписці з особового рахунку відповідача, з якої можна встановити всі здійснені операції за кредитом, в тому числі й факт надання позичальнику кредитних коштів. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що кредитний договір було укладено між відповідачем та банком в особі філії банку у м. Луганську, що знаходиться на території, на якій здійснюється антитерористична операція, а тому банк не має доступу до нього.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій установлено, що за договором відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки в рамках зарплатного проекту №0122038149БН/2013-087 від 27 серпня 2013 року, АТ "Укрексімбанк" нараховано ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 2591,10 грн, яка складається: із заборгованості за процентами та пені.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.