Постанова
Іменем України
01 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 607/18080/15-ц
провадження № 61-32326св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 квітня 2017 року у складі судді Білоусова А. Є. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., Мірути О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В листопаді 2016 року ПАТ КБ "Приватбанк" було подано позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про передачу предмета іпотеки в управління іпотекодержателя. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору від 01 лютого 2008 року ОСОБА_1 отримав у банку кредит в розмірі 30 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 15 % на рік з кінцевим терміном повернення коштів до 01 лютого 2018 року. Також з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки від 01 лютого 2008 року, в іпотеку відповідачем передано житловий будинок загальною площею 47 кв.м, житловою площею 22,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За позовом ПАТ КБ "Приватбанк" судом було ухвалено рішення від 02 вересня 2014 року про звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки шляхом продажу цього предмета іпотекодержателем. Позивач посилався на норми ст. 34 Закону України "Про іпотеку", просив суд передати в управління кредитора предмет іпотеки, зобов`язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 на період до реалізації предмету іпотеки або до виконання умов кредитного договору повністю вивільнити житловий будинок від будь-яких осіб та майна.
Короткий зміст судового рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 квітня 2017 року, залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що з аналізу наведених правових норм вбачається, що передача майна в управління не є безумовною в разі звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, обов`язковою підставою передачі іпотечного майна в управління законодавець визначив як наявність мети отримання продукції, плодів та доходів, або необхідність у забезпеченні належного господарського використання іпотечного майна відповідно до його цільового призначення та із зазначенням умов управління відповідно до вимог Закону.
Позивач ПАТ КБ "Приватбанк" на наявність вказаних обставин не посилався, як підставу позовних вимог зазначав сам факт наявності судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, з такими обставинами законодавець не пов`язує настання наслідків, на які розраховує позивач, а саме передачу майна в управління. Відтак, позивачем не доведено підстав, які б зумовлювали необхідність передачі житлового будинку в управління банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить вказані рішення в частині задоволених вимог скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що відповідач з листопада 2008 року повністю припинив виконувати зобов`язання за кредитним договором, а тому при задоволенні позову про передачу предмету іпотеки в управління, позивач мав би можливість до реалізації предмета іпотеки передати нерухоме майно в оренду, а грошові кошти направляти на погашення кредиту.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № KTS0GI0000003142 від 01 лютого 2008 року, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 30 000,00 грн., зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами (а.с. 38-40). Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений 01 лютого 2008 року приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Панченко А. В., зареєстрований в реєстрі за № 804 (а.с. 41-43). Предметом іпотеки сторонами було визначено житловий будинок загальною площею 47 кв.м, житловою площею 22,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою Лиманської міської ради від 22 грудня 2016 року № 652/18-22 в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, відомості про реєстрацію за цією адресою інших осіб відсутні (а.с. 28).
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 02 вересня 2014 року по справі № 236/3022/13-ц було частково задоволено позов ПАТ КБ "Приватбанк", в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 157 387,05 грн. звернено стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок) шляхом продажу цього предмета іпотекодержателем. Рішення набрало законної сили 15 вересня 2014 року (а.с. 7-8).
10 березня 2016 року позивачем направлено на адресу відповідачів повідомлення із пропозицією передати житловий будинок в управління ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с.9,10). ОСОБА_1, ОСОБА_2 не вжито заходів щодо погашення заборгованості за кредитом, не передано предмет іпотеки в управління банку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.