Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
місто Київ
справа № 753/9811/14-ц
провадження № 61-825св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Погрібного С. О. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" на рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У червні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПрАТ "ФФ "Дарниця") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором
купівлі-продажу квартири.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 06 лютого 1997 року укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між Закритим акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ЗАТ "ФФ "Дарниця") та ОСОБА_1, ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 4 договору продаж квартири здійснено за 32 693, 00 грн, що на момент здійснення операції складає 16 877, 00 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору, що, за твердженням позивача, на день укладення договору відповідає офіційному курсу НБУ гривні до долара США. Відповідно до пункту 5 договору покупець повинен сплатити продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення договору. Кінцевий строк виконання зобов`язання з оплати вартості квартири настав 06 лютого 2012 року, однак відповідачі не виконали зобов`язань з оплати вартості квартири.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року позов ПрАТ "ФФ "Дарниця" задоволено, стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПрАТ "ФФ "Дарниця" заборгованість за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 149 994, 52 грн, 12 513, 30 грн - три проценти річних за користування грошовими коштами за період з 06 лютого 2012 року до 17 листопада 2014 року, а разом - 162 507, 82 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що відповідачі повинні були сплатити вартість квартири в національній валюті, виходячи з курсу долара США станом на день здійснення платежу, а не на час укладення договору, тому вони мають доплатити позивачу залишок заборгованості, а також три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ПрАТ "ФФ "Дарниця".
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовувалось тим, що, встановивши узгодження сторонами у спірному договорі купівлі-продажу грошового еквівалента в умовних одиницях здійснюваної в національній валюті операції, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у пункті 4 цього договору зазначено еквівалент вартості квартири на день укладення договору, тобто на 06 лютого 1997 року. За таких обставин вартість придбаної квартири сплачена відповідачами у повному обсязі.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ПрАТ "ФФ "Дарниця" просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що всупереч вимогам частини третьої статті 61 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення (далі - ЦПК України 2004 року), апеляційний суд не взяв до уваги обставин, встановлених рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2013 року у справі
№ 22-796-2658, а саме того, що належним виконанням зобов`язання за спірним договором купівлі-продажу квартири необхідно вважати сплату суми у гривнях, яка розраховується, виходячи з еквіваленту вартості квартир, зазначеного у договорі в умовних одиницях, перерахованого у гривню за курсом долара США на день платежу. Аналогічні висновки викладені і в рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року (справа № 6-26110св12). Верховний Суд України у рішенні від 30 травня 2012 року у справі № 6-29цс12, що розглядалася між тими самими сторонами щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартир та пункту договору щодо визнання недійсною ціни в умовних одиницях, зазначив, що законом не заборонено визначення розміру вартості квартири в іноземній валюті. Враховуючи інфляційні процеси в Україні та надаючи покупцю розстрочку платежу залишку вартості квартири на 15 років, продавець з метою зменшення можливих ризиків від знецінення національної валюти зазначив у договорах ціну продажу квартир у національній валюті з прив`язкою її до грошового еквівалента в умовних одиницях, під яким розумілися долари США як стабільна валюта, що не суперечить практиці укладення договорів та правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 761/1617/15-ц.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві відповідачі просили касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки сторони у договорі встановили еквівалент вартості квартири на день укладення договору, а його умови не передбачають іншого розрахунку, крім розрахунку в національній валюті - українській гривні. Відповідачі сплатили повну вартість квартири згідно з умовами договору, що підтверджується квитанціями про оплату.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПрАТ "ФФ "Дарниця", ухвалою від 17 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 06 липня 1997 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ЗАТ "ФФ "Дарниця" та відповідачами.
Відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" 06 червня 2012 року ЗАТ "ФФ "Дарниця" змінило власне найменування на ПрАТ "ФФ "Дарниця".
Відповідно до пункту 4 договору продаж квартири здійснено за 32 693, 00 грн, що на момент здійснення операції складало 16 877 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору.
Згідно з пунктом 5 договору покупець повинен сплатити продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення договору. Кінцевий строк виконання зобов`язання з оплати вартості квартири настав 06 лютого 2012 року.
Судами встановлено, що сума у розмірі 32 693, 00 грн у визначений сторонами строк у договорі відповідачами сплачена, про що свідчать відповідні квитанції.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Спір стосується застосування частин першої та другої статті 533 ЦК України і статті 169 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, щодо можливості виконання грошового зобов`язання у гривнях за офіційним курсом іноземної валюти станом на дату кожного платежу чи на дату укладення договору купівлі-продажу квартири, виходячи з можливості або неможливості визначити шляхом тлумачення цього правочину справжній зміст відповідної його умови щодо порядку проведення розрахунку.