Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 344/1312/16-ц
провадження № 61-23767св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач) Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Василишин Л. В., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування вартості 1/2 частини будівельних матеріалів і робіт, використаних у будівництві незавершеного житлового будинку, у розмірі 61 852,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, з якою він розірвав шлюб у 2014 році. Спірні правовідносини стосуються житлового будинку АДРЕСА_1, який належав батькові колишньої дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
У 1997 році з дозволу власника житлового будинку, перебуваючи у шлюбі, сторони розпочали будівництво нового житлового будинку для дочки поряд з існуючим, без належно оформленої документації на земельній ділянці під обслуговування існуючих будівель та споруд, площею 0,55 га, що виділена власнику будинковолодіння ОСОБА_3 Новозбудований будинок не завершений будівництвом, має готовність 78 %.
Після смерті батьків відповідача позивач дізнався, що житловий будинок АДРЕСА_1 перейшов як спадщина відповідачу та її брату, а не дочці сторін, як було попередньо домовлено та про що свідчив складений попередньо заповіт у 1997 році.
Оскільки право на новозбудований житловий будинок перейшло до колишньої дружини, а не до дочки, позивач вважав, що він вніс значний вклад у будівництво нового будинку, він отримав кредитні кошти в сумі 39 000,00 грн, у нього збережені накладні про купівлю матеріалів на суму 15 830,00 грн, що надає йому право на стягнення з відповідача вартості 1/2 частини будівельних матеріалів і робіт, використаних у будівництві спірного житлового будинку.
На підставі статті 331 ЦК України, статті 61, 70 СК України, об`єкт є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, тому ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів і робіт, використаних у будівництві незавершеного житлового будинку АДРЕСА_1 у розмірі 61 852,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 390,00 вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, використаних у будівництві незавершеного житлового будинку АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний незавершений будівництвом будинок не належить до спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1, а є вкладом подружжя своїми коштами в чуже будівництво, проте відшкодуванню підлягає частка, підтверджена документально, за відрахуванням частки дружини.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спірне будівництво не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та визначення порядку користування в судовому порядку. Підстави для стягнення коштів як будь-якої компенсації вартості майна подружжя щодо об`єкту, який не є об`єктом права власності, відсутні. Право власності в порядку спадкування відповідач та її брат не оформили, тому вимога про стягнення відшкодування з одного із спадкоємців задоволення не підлягає, в тому числі і з передбачених статтею 331 ЦК України підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалене в справі судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а позов задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року вказану справу передано Верховному Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року вказану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги, що для будівництва будинку вони з дружиною витрачали власні кошти. Оскільки незавершене будівництво не може бути об`єктом права власності, а таким об`єктом є спільні кошти подружжя, витрачені для придбання будівельних матеріалів та оплату будівельних робіт.
Суд апеляційної інстанції не обґрунтував підстави виходу за межі апеляційної скарги.
Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони у справі є колишнім подружжям, шлюб яких розірвано у 2014 році.
Згідно із свідоцтвом на забудову садиби в сільських населених пунктах, забудовнику ОСОБА_3 виділено з громадських земель земельну ділянку під забудову площею 0,28 га. Забудова ділянки дозволена рішенням виконавчого комітету Гвоздецької районної ради депутатів трудящих від 28 грудня 1962 року. На відведеній земельній ділянці належить збудувати дві житлові кімнати житловою площею 34,1 кв.м. Строк початку будівництва - червень 1962 року, строк закінчення - вересень 1966 року.
20 червня 1987 року на ім`я ОСОБА_3 видано технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Відповідно до заповіту ОСОБА_5 від 01 березня 2013 року все своє майно останній заповідає своїй дочці - ОСОБА_2 .
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22 серпня 2016 року № 993, після смерті спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем є його дочка - ОСОБА_2 Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво, складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,1548 га, розташована на території Кулачківської сільської ради Снятинського району, яка зареєстрована за померлим на підставі Державного акта про право приватної власності від 29 березня 2001 року № 78.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 серпня 2016 року № 992 після смерті спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем є його дочка - ОСОБА_2 Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво, складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8903 га, розташована на території Кулачківської сільської ради Снятинського району, яка зареєстрована за померлим на підставі Державного акта про право приватної власності від 29 березня 2001 року № 78.
Згідно із заповітом, складеного ОСОБА_6 від 09 січня 2015 року, все своє майно остання заповідає своєму сину - ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 квітня 2016 року № 527 після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем є її син - ОСОБА_7 Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,1494 га, розташована на території Кулачківської сільської ради Снятинського району, яка зареєстрована за померлим на підставі Державного акта про право приватної власності від 29 березня 2001 року № 70.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25 квітня 2016 року №526, після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем є її син - ОСОБА_7 Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8900 га, розташована на території Кулачківської сільської ради Снятинського району, яка зареєстрована за померлим на підставі Державного акта про право приватної власності від 29 березня 2001 року № 70.
Відповідно до довідки Кулачківської сільської ради від 30 жовтня 2015 року, житловий будинок, розміщений у АДРЕСА_1, знаходиться на неприватизованій земельній ділянці орієнтовною площею 0,55 га (а. с. 9).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.